Побудова раціональної дистрибутивної мережі

Раціональна (ефективна) дистрибутивна мережа – це не просто конкурентна перевага, а першорядне завдання для будь-якого учасника ланцюга постачань. Сьогодні практично неможливо уявити собі велику компанію без мережі регіональних представництв. Виробники розуміють, що без налагодженої регулярної системи постачань їх товар не попаде в роздрібні точки. Сучасні ланцюги постачань стають все більш складними, з численними ключовими ланками всередині і поза компанією.

Сьогодні найбільш актуальним напрямом розвитку бізнесу є створення мереж постачань, орієнтованих на попит (Demand Driven Supply Networks, DDSN), для яких характерна інтеграція даних про попит і процеси усередині ланцюга постачань з метою досягнення балансу між рівнем витрат і рівнем доходів. Зупинимося на ключових аспектах цієї мережі більш докладніше:

- система: тільки будучи інтегрованим, ланцюг постачань дасть максимальний ефект. Тобто потрібно так побудувати систему, щоб програмні засоби і бази даних бізнес-процесів були об'єднані;

- попит: необхідно відчувати попит і реагувати на нього в режимі реального часу, а також у відповідь на зміни ринку потрібно швидко модернізувати вже існуючі бізнес-процеси підприємства;

- мережа: для того, щоб мережа була успішною, повинні існувати наскрізні та надійні стандарти і загальні канали комунікацій.

Оптимальна система дистрибуції повинна бути направлена на ефективну реалізацію стратегії досягнення певного рівня обслуговування кінцевого споживача. Одні компанії для цього накопичують запаси на складах в безпосередній близькості від споживачів для оперативної прямої доставки товару споживачеві, інші роблять ставку на тривалу доставку товару на підставі розміщеного споживачем замовлення безпосередньо з виробництва. Проектування дистрибутивних мереж дозволяє розрахувати оптимальну схему дистрибуції для конкретних категорій товарів в конкретних ринкових умовах на конкретних територіях з урахуванням конкретної стратегії компанії при мінімальних витратах.

На думку фахівців, сьогоднішні ланцюги постачань в основному обслуговують виробництва, а не споживачів. Як наслідок, мають місце наступні недоліки:

- «ефект хлиста» – ситуація, при якій незначні зміни попиту кінцевого споживача призводять до значних відхилень в планах інших учасників логістичного ланцюга. Результат: в ланцюгах постачань Європи і Сполучених Штатів заморожені запаси на суму близько $3 трлн.;

- непридатність лінійної техніки оптимізації в мережах із змінними циклами, не дивлячись на те що вони з успіхом використовуються для вирішення завдань зміни попиту на підприємствах із заданим часом циклів планування, виробництва тощо. Результат: частка помилкових замовлень в промисловості США складає близько 20%;

- відсутність підтримки інновації: до розробки нових продуктів відносяться, як до чорного ящика. Вони проходять ті ж ланцюги постачань, що і вже існуючі продукти. Це повільно, марнотратно і викликає помилки. Результат: 75% нових товарів в світі терплять невдачу.

Мета стратегічного проектування дистрибутивної мережі полягає в розробці моделі, котра забезпечить найбільш економічно доцільний спосіб розподілу товару при стабільних або зростаючих потребах клієнта.

Алгоритм побудови раціональної дистрибутивної мережі включає чотири етапи:

1. Збір і аналіз даних, ухвалення допущень. На цьому етапі описується існуюча дистрибутивна мережа («як є»), зокрема схема розподілу, обсяг продажів, рівень запасів, структура поточних витрат. На цьому ж етапі визначаються плани компанії, включаючи передбачувані обсяги продажів з урахуванням освоєння нових територій і ринків, очікувані вимоги клієнтів (по рівню сервісу і ціні), аналізується стратегія розвитку конкурентів. На підставі одержаних даних формулюються рекомендації щодо модернізації системи дистрибуції та проектування дистрибутивної мережі.

2. Моделювання дистрибутивної мережі. На цьому етапі розробляється декілька варіантів моделі дистрибутивної мережі на підставі даних, зібраних на першому етапі, і прийнятих допущень. Завдання побудови моделі може бути вирішене як аналітичними методами, так і з застосуванням спеціального програмного забезпечення, наприклад програм для імітаційного моделювання. При моделюванні опрацьовується декілька альтернативних схем. В процесі побудови моделі необхідно враховувати не тільки показники цінової ефективності того або іншого варіанту (витрати на транспортування, зберігання запасів тощо), але і ефективність функціонування всього ланцюга постачань. Зокрема, необхідне досягнення компромісу відносно пропонованого рівня сервісу і витрат.

3. Вибір оптимальної моделі та її впровадження. На підставі порівняння підготовлених моделей вибирається оптимальна модель дистрибутивної мережі, розробляється план її впровадження. Для вибору оптимального варіанту необхідно встановити критерій вибору, а потім оцінити кожен з варіантів за цим критерієм. Необхідно також враховувати і зовнішні чинники, які важко закласти в аналітичну або імітаційну модель (наприклад, наявність трудових ресурсів, зовнішньої транспортної і складської інфраструктури, особливості регіонального законодавства тощо). В процесі впровадження повинен вестися постійний моніторинг, оцінюватися кожен етап впровадження і його ефективність.

4. Динамічна модернізація мережі. Для підтримки мережі в робочому стані необхідний регулярний моніторинг і аналіз логістичних параметрів мережі. Вже на стадії проектування системи необхідно мати можливі плани її модернізації з урахуванням тих або інших змін як усередині компанії, так і поза нею.

Існують три "золотих" правила логістики фізичного розподілу: