Оцінка потенційних або існуючих постачальників

Для оцінки постачальниківможуть використовуватися наступні методи:

1. Бальний метод. Вибирають систему балів і шкалу найбільш значущих критеріїв оцінки постачальників (у частках одиниці). Перевага віддається постачальникові, що набрав найбільшу суму балів.

2. Систему «Ідеального постачальника». Визначають характеристики т.з. ідеального постачальника і потім кожного реального претендента порівнюють з «ідеалом».

3. Систему «Розставлення пріоритетів». За наслідками минулої діяльності постачальників вибирають найбільш важливі критерії оцінки, метод виміру показників діяльності, визначають відносну важливість кожного параметра, визначають приватні підсумки (по кожному показнику), а потім підсумовують, наприклад, в балах або очках.

Використовуючи логістичні методи для формалізації процедур вибору постачальників по критерію мінімуму витрат, можна застосувати матричну модель, по рядках якої указуються об'єми замовлення і умови постачання (партійність, частота, гарантовані періоди, транспортні засоби і упаковка, послуги, що надаються, тощо), по стовпцях – постачальники однойменної продукції, а на перетині рядків і стовпців – продажні ціни і тарифи. Визначаючи найменші витрати по стовпцях покупець може вибирати потенційного постачальника (канали придбання). Остаточний вибір постачальника проводиться з урахуванням якісних характеристик рівня обслуговування, які можуть бути оцінені по бальній системі.

На вибір постачальника суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Оцінкупостачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку,але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжування, задопомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника.

Оскільки під час вибору постачальника вирішується багатокритеріальна задача оптимізації розв'язку з нерівноцінними критеріями, то необхідно оцінити і розставити їх за ступенем важливості для підприємства. Щоб оцінити значимість окремих критеріїв, за якими планується вибрати постачальника,обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості кожного критерію в межах від 0 до 1 (можуть бути встановлені межі значень коефіцієнтів від 1 до 5, чи від 1 до 10 тощо). Коефіцієнти значимості критеріїв, встановлені експертами, проставляють у таблицю визначеної форми, і потім в останньому стовпчику підраховують комплексну оцінку як суму коефіцієнтів значимості за кожним критерієм. Далі постачальники матеріалів розглядаються відповідно до значимості встановлених критеріїв.

За точнішою методикою під час використання методу експертних оцінок кожному експерту присвоюють свій коефіцієнт компетентності αі, і тоді формула для визначення комплексного коефіцієнта значимості критерію набуває вигляду:

,

де п – кількість експертів; к_і – коефіцієнт значимості, встановлений для даного критерію і-м експертом; α_і – коефіцієнт компетентності і-го експерта (його теж можна встановити у межах від 0 до 1).

Найвищий рейтинг постачальникасвідчить про його перевагу. Однак для розрахунку рейтингу може використовуватися й інша система оцінок, за якої більш високий рейтинг свідчить про виший рівень негативних якостей постачальника.У цьому випадку перевагу слід віддати тому постачальнику, який має найнижчий рейтинг.

Для аналізу постачальників, з якими підприємство вже співпрацює, можна також використовувати АВС-аналіз, який широко розповсюджений у логістиці.

В основі використання методу АВС-аналізу лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективність, через що доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий обіг.

Класифікація постачальників за метолом АВС здійснюється за наступною схемою:

1. Добирається інформація про річний обіг кожного постачальника.

2. Розміри обігів записуються в убиваючій послідовності.

3. Розраховується частка обігу кожного постачальника у відсотках від загальногообігу.

4. Знаходяться акумульовані значення обігу постачальників у відсотках.

Як правило, розрізняють три групи постачальників. А-постачальники – ті, з якими підприємство здійснює приблизно 75% обігу, такий обіг дають приблизно 5% постачальників. В-постачальники (20%) дають, як правило, 20% обігу. Для С-постачальників (75%) обіг становить приблизно 5%.

На основі цього аналізу можна зробити висновок про перевагу роботи з певними постачальниками для даного підприємства. Так, якщо витрати на заходи у сфері закупівель потрібно скоротити, то доцільно приділити увагу насамперед А-постачальникам, оскільки більш інтенсивна робота з ними може вплинути на загальний обіг підприємства.

АВС-класифікація постачальників може бути проведена і в розрізі товарів, що закупляються. У цьому випадку також доцільно займатися насамперед А-товарами, якщо витрати на заходи пов'язані із закупівлями, повинні бути невеликими.

Вітчизняні підприємства під час вибору постачальника сьогодні в основному покладаються на власну інформацію. При цьому на підприємстві, яке має велику кількість постачальників, може бути сформований список добре відомих партнерів, яким можна довіряти. Затвердження договорів з цими постачальниками, дозвіл попередньої оплати за постачання передбаченої продукції здійснюється відповідно до спрощеної схеми. Якщо ж прогнозується підписання договору з постачальником, відсутнім у названому списку, то процедура затвердження і оплати ускладнюється проведенням необхідних заходів, які забезпечують безпеку фінансових та інших інтересів підприємства.