Приклад використання чинника радіоємності водойми при встановленні екологічних нормативів антропогенних впливів на водне середовище

Маємо такі умови у водоймищі:

P =10 г/м³ , K= 10⁴, H=6 м , h=0,1 м , k=800.

За формулою (8.2.3.) отримаємо значення чинника радіоємності біоти F_b = 0,9.

Тобто 90% радіонуклідів, що надійшли у водоймище, потрапляють до біомаси біоти.

Виходячи з наведеного положення про встановлення екологічних нормативів, для цієї водойми екологічні нормативи шкідливих речовин - це ті, які знижують до 70% чинник радіоємності F_b

Якщо у водоймі з наведеними вище характеристиками та площиною дзеркала S=800м² питома активність радіонуклідів складає С=1Бк/л=1000 Бк/м³, то загальна активність радіонуклідів у біоті водоймища дорівнює:

§8.3. Формування системи екологічного нормування

Проблема екологічного нормування є досить складною. Для її реалізації необхідно створити загальнодержавну систему екологічного нормування, яку буде спрямовано на формування і постійне вдосконалення системи екологічних нормативів, правил і стандартів, дотримання яких забезпечить постійну оптимізацію основних форм природокористування і утворення на цій основі еколого-економічних систем якісно нового типу. Для впровадження даної системи в життя необхідно розглянути окремі її аспекти.

Наукові аспекти нормування. Наукове обґрунтування екологічних нормативів гарантує не тільки стійкість екосистем України, але й економічну рентабельність природоохоронних заходів. Це робить необхідним вирішення таких першочергових теоретичних завдань екологічного нормування антропогенного навантаження [34]:

- розробка критеріїв екологічної безпеки розвитку продуктивних сил й опрацювання на цій основі системи екологічних нормативів;.

- визначення допустимих рівнів показників динаміки екологічних систем різного рангу, перевищення яких свідчить про наближення до критичного стану; правилом має бути мінімізація ризику катастрофічної зміни екологічної системи вищого рангу;

- визначення рівня токсичності для нинішнього і наступних поколінь.

При розробці наукових основ екологічної регламентації необхідно керуватися принципами, які в якості основного об'єкту нормування розглядають природні екосистеми (популяції, спільноти, біогеоценози тощо).

Економічні аспекти нормування. Екологічні нормативи з урахуванням економічних критеріїв можуть бути поділені на три групи: територіальні нормативи питомих навантажень; галузеві нормативи; поресурсні нормативи [34].

Територіальні нормативи питомих навантажень розраховуються на одиницю площі або об'єму для характеристики екологічної стійкості економіки в умовах комбінованої дії кількох антропогенних чинників з урахуванням як природного, так і антропогенного районування.

Галузеві нормативи розраховуються на одиницю товарної продукції або гривню вартості основних фондів і характеризують вплив на головні природні компоненти специфічних для кожної галузі економіки факторів екологічного ризику. Ці норми повинні орієнтувати на неухильне зменшення навантажень на природне середовище, що в умовах зростання масштабів господарської діяльності є єдино можливою стратегією.

Поресурсні нормативи мають гарантувати більш раціональне використання всіх видів природних ресурсів, забезпечити їхнє розширене відтворення і комплексне замкнене (на основі вторинної переробки) використання не відновлюваних мінерально-сировинних ресурсів, що має призвести до формування ноосферного кругообігу речовини і потоків енергії, до гармонійного поєднання господарської діяльності з відтворенням природних ресурсів.

Юридичні аспекти нормування. Існуючі нині нормативи ГДК, що визначають умови протиправності дій та екологічних злочинів, вимагають вдосконалення з урахуванням даних сучасної науки. Дотримання цих нормативів є обов'язковим для відповідних суб'єктів природоохоронних відносин.

Організаційно-управлінський аспект нормування. Основні вимоги до нормування якості навколишнього середовища України з точки зору екологічної безпеки наступні [34]:

- встановлення гранично-допустимих норм впливу на навколишнє природне середовище, які гарантують екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів в умовах стійкого розвитку господарської діяльності;

- затвердження нормативів гранично-допустимих шкідливих впливів, а також методів їх визначення спеціально уповноваженими на це державними органами;

- обмеження чи призупинення спеціально уповноваженими державними органами викидів шкідливих речовин або інших видів впливу на довкілля при порушенні нормативів його якості;

- встановлення більш жорстких нормативів гранично-допустимих шкідливих впливів на території підвищеної соціальної цінності (заповідники, заказники, національні парки, курортні та рекреаційні зони);

- охоплення системою екологічного нормування всіх факторів екологічних ризиків, пов'язаних з будівництвом та експлуатацією промислових об'єктів, із створенням нової техніки, технологій та матеріалів;

- узгодження нормативів з процедурами експертизи проектів і екологічним моніторингом.

Утворення державної системи екологічного нормування має стати наріжним каменем екологічної безпеки України. Нормативи гранично-допустимих концентрацій шкідливих сполук, що забруднюють атмосферу, воду, ґрунт, повинні встановлюватися для оцінки стану навколишнього природного середовища та гарантії екологічної безпеки громадян України.

Нова система природоохоронних нормативів і правил повинна передбачити досягнення конкретних природоохоронних результатів. Природоохоронним результатом такого підходу буде розумне навантаження на навколишнє середовище з дотриманням екологічних нормативів відповідного рівня, що визначають умови безпечного життя людини.