Екологічне нормування антропогенного навантаження на природне середовище

§8.1. Принципи екологічного нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище

Задача екологічного нормування антропогенного навантаження на природне середовище постала через необхідність наукового обґрунтування допустимих границь антропогенного впливу на природні комплекси, які мають гарантувати не лише благополуччя, але і економічну рентабельність природоохоронних заходів.

Згідно з чинним Законом про охорону навколишнього середовища (ст. 9) кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище. Це право гарантується заходами, які спрямовані на оздоровлення навколишнього природного середовища, запобігання і ліквідацію наслідків аварій техногенного характеру, стихійних лих, а також на нормування якості навколишнього природного середовища.

Екологічні нормативи є одним з головних елементів управління екологічною безпекою, тим юридичним засобом, за допомогою якого визначаються межі впливу на довкілля.

Нині нормування забруднюючих речовин в природних біогеоценозах базується на санітарно-гігієнічних принципах і нормах, тобто на пріоритетності захисту, поперед усього, людини. Із цих принципів виходять гігієністи при встановленні ГДК різних речовин в атмосферному повітрі, у воді, в продуктах харчування.

Принцип орієнтації на безпеку людей відображує антропоцентризм поглядів про антропогенний вплив на природне середовище і, в більшості випадків, є виправданим. Однак сьогодні доведено, що не завжди нормативи, які встановлені для людини, забезпечують захист інших об’єктів живої природи. Так, для радіонуклідного навантаження на екосистему значення ГДК радіонуклідів у повітрі і у воді захищають не лише людину, але і інші види живих організмів – тут санітарно-гігієнічне нормування задовольняє і екологічний принцип нормування радіаційного навантаження на екосистему. Однак, інша ситуація виникає, наприклад:

- при забрудненні атмосфери сірчаним газом: як відомо, при тривалому впливі цього забруднювача в концентраціях, які не перевищують санітарно-гігієнічні нормативи, відбувається ураження хвойних лісів [46, 47],

- лишайники гинуть в місцевій атмосфері, яка за гігієнічними нормативами вважається допустимою для людини,

- при деяких забрудненнях ґрунту нафтою або важкими металами можуть сильно постраждати ґрунтові мікро- і мезофауни (буде підірвана продуктивність таких ґрунтів), в той час як сільськогосподарська продукція з цих ділянок може відповідати санітарним нормам для продуктів харчування [46, 47].

Таким чином, не всі об’єкти природних біогеоценозів можна нормувати за регламентами людини.

Як відомо, зміна якості природного середовища за рахунок збіднення видового складу, зниження стійкості і, навіть, часткова деградація екосистем призводять до погіршення умов існування людини. Тобто нормування якості довкілля служить також інтересам екологічної безпеки людини.

При екологічному принципі нормування антропогенного навантаження на довкілля істотно новим є об’єкт нормування (табл. 8.1.1.). Гігієнічні нормативи ГДВ та ГДК шкідливих речовин у повітрі, у воді, у продуктах харчування передбачають такі рівні впливу, які не можуть викликати захворювання або відхилення в стані здоров’я людини, що виникають в процесі роботи або у віддалених термінах життя теперішнього і наступного поколінь. Екологічна регламентація антропогенних впливів передбачає, що основним об’єктом нормування виступають природні системи надорганізмового рівня (популяції, сукупності, співтовариства, біоценози ін.), а принцип нормування полягає в обмеженні загального навантаження на елементарну екологічну одиницю (біогеоценоз, екосистему) до рівнів, за яких не порушуються її стан і надійність. Через те, що головними показниками стану екосистеми є різноманітність видів, сума їх біомаси, чисельність видів та швидкість її збільшення [24], а надійність полягає в продуктивності (підтримання свого стану) і кондиціонуванні (підтримання у стані, придатному для існування), то задача екологічної регламентації зводиться до забезпечення підтримання усіх цих показників.

Таблиця 8.1.1. Порівняння об’єкту та принципів нормування антропогенного навантаження на природне середовище при санітарно-гігієнічному та екологічному підходах

Показники, які відбирають для регламентації, повинні відображати неспецифічні відгуки біологічних систем на різноманітні види антропогенного впливу. Це дозволяє розглядати їх в якості індикаторів спільного впливу багатьох синхронно діючих антропогенних факторів.