Методи розрахунку гранично-допустимих скидів шкідливих речовин у водне середовище

§6.1. Розрахунок ГДС хімічних речовин у водні об’єкти

В основі визначення гранично-допустимих скидів (ГДС) шкідливих речовин у водні об’єкти лежить методика розрахунку концентрацій забруднюючих речовин, які створюються джерелом в контрольних пунктах – розрахункових створах — з врахуванням розбавлення, внеску інших джерел, перспектив розвитку (запроектовані джерела) т. ін.:

де ГДС – гранично-допустимий скид шкідливих речовин у водойму (г/c, г/рік – в залежності від величини, що визначають)

ГДК – гранично-допустима концентрація шкідливих речовин (за визначеним типом водокористування) (г/л),

С_ф – фонова концентрація речовини у водоймі (г/л),

R – мінімальний фактор гідрологічного розбавлення (визначається за формулами (5.2.2.-5.2.4.) при умові f_v = 1).

Приклад визначення ГДС хімічних речовин у водойму

Визначити річні гранично допустимі скиди марганцю та цинку, які здійснюються у водойму об’ємом V=2,2 ^. 10⁵ м³, площею дзеркала S=6 км² . Фонова концентрація цих речовин у водоймі наступна: Cф_Mn = 0,001 мг/л, Cф_Zn = 0,05 мг/л (Тривалість скидів – 10 років).

Розрахунок:

Розраховуємо фактор гідрологічного розбавлення кожної речовини у водоймі за формулою (5.2.3.), де враховуємо показник ефективного шару поглинання речовин донним ґрунтом h за (5.1.1.) та показник швидкості переходу речовини з води у донні відкладення. Результати розрахунку наведені у таблицю.

Визначаємо значення гранично допустимих викидів речовин у водойму за формулою (5.1.1.) з врахуванням існуючих фонових концентрацій речовин у водоймі:

ГДС _Mn = 220,3 (г/с)

ГДС _Zn = 219,8 (г/с)