Антропогенне навантаження на навколишнє середовище

Основними факторами антропогенного впливу на навколишнє середовище є скиди забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об’єкти, викиди шкідливих речовин в атмосферу, забруднення ґрунтів.

§1.1. Забруднення повітряного середовища

З інтенсивним розвитком народного господарства швидкими темпами зростали антропогенні викиди в атмосферу. Ще 50 років тому масштаби цих викидів були на декілька порядків меншими за їх природне надходження в атмосферу. Тому існуючі в природі механізми утримання рівноваги та стабільності характеристик атмосфери істотно не порушувались [43]. Однак за останні десятиріччя масштаби техногенних викидів наблизилися до їх природних надходжень і, навіть, перевищили їх. Крім того, відбулися якісні зміни: в атмосферу викидається все більша кількість речовин, які там раніше були відсутні або присутні в незначних кількостях. Тому в атмосфері не встигають сформуватись механізми регуляції їх вмісту.

До основних техногенних забруднювачів, які викликають регіональні або глобальні зміни стану атмосфери і здоров’я населення, відносяться оксиди вуглецю, азоту, діоксид сірки, галогено-органічні сполуки, вуглеводні сполуки, важкі метали, аерозолі тощо. Ці забруднювачі надходять в атмосферу від стаціонарних і пересувних джерел.

Стаціонарними джерелами забруднення в Україні в 1998 році було викинуто приблизно 4,5 млн. тонн шкідливих речовин. У 2000 р. загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу становив 5,9 млн. т, причому 4 млн. т — від стаціонарних джерел забруднення. Найбільшу частку викидів, що забруднюють повітря в останні роки, становлять викиди від стаціонарних джерел підприємств обробної промисловості (36%), виробництв електроенергії, газу і нафти (33%) та добувної промисловості (25%) (рис. 1.1.1.) [31, 32, 43].

У великих промислових агломераціях відбувається накладання забруднення від окремих джерел, тому загальна площа негативного впливу може бути близькою до площі агломерації, або навіть перевищувати її. Так, високий рівень забруднення повітря існує в 9 містах України, які знаходяться переважно в Донецько–Придніпровському промисловому регіоні: Кривому Розі, Маріуполі, Донецьку, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Єнакієвому, Луганську, Дебальцеве. Обсяг викидів забруднюючих речовин підприємств Донецько–Придніпровського регіону становить 81% від загального обсягу викидів по країні [31, 32]. Ця величезна промислова зона є однією з найнебезпечніших для навколишнього середовища. Високий рівень забруднення атмосфери в цих містах зумовлено, в основному, підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також наявністю двоокису азоту і пилу.

Рис.1.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел за основними видами економічної діяльності [32].

Найбільше викидів окисів азоту, діоксиду сірки та пилу дають стаціонарні джерела підприємств паливно-енергетичного комплексу — відповідно 56, 70 і 52 %, викидів вуглеводнів та летких органічних сполук (ЛОС) — підприємства видобувної промисловості (74 %), а викидів оксиду вуглецю — підприємства обробної промисловості (70 %).

Якщо в цілому по Україні за період 1990-2000 рр. відбулося зменшення викидів шкідливих речовин на 9,6 млн. т (в основному за рахунок падіння обсягів виробництва), то в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій та інших областях ситуація залишається небезпечною. Так, викиди твердих речовин стаціонарними джерелами забруднень у 2000 р. становили 700 тис. т, газоподібних та рідких речовин — 3,2 млн. т, у тому числі сірчаного ангідриду — 1,0 млн. т, оксидів азоту — 0,3 млн. т, оксиду вуглецю — 1,2 млн. т.

Серед рухомих джерел забруднення найбільше викидів дає автотранспорт. Ним у 1998 році було викинуто в повітря біля 1,9 млн. т шкідливих речовин, що складає 31% від загального обсягу викидів по Україні. У 2000 р. автотранспортом було викинуто в повітря більше 1,9 млн. тон забруднюючих речовин, що становить 33 % від загального обсягу викидів по країні. Більше як 63 % свинцю, 54 % — окислів вуглецю, 36 % — вуглеводнів і більше, як 25 % окислів азоту від загальної кількості цих речовин по країні потрапляють у повітря саме через автотранспорт.

У багатьох областях країни викиди автотранспорту є основними забруднювачами повітря. Так, у Закарпатській області викиди автотранспорту у 2000 р. становили 81 % від загального обсягу викидів по області, у Житомирській — 80 %, Одеській — 80 %, Волинській — 74 %, Автономній Республіці Крим — 73 %, Чернівецькій — 88 %, Чернігівській — 69 %, Тернопільській — 78 %, у Сумській – 68 %, Миколаївській — 79 %, Хмельницькій — 74 %.

Порівняно з початком 90-х років, у 2000р. викиди забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту у містах Вінниця, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Горлівка, Донецьк, Дебальцеве, Дзержинськ, Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь, Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Євпаторія, Севастополь, Красноперекопськ, Антрацит, Алчевськ, Рубіжне, Ізмаїл, Харків, Чернігів збільшилися більше, ніж на 60 % [43].