Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище

Ракурс съемки выбираем в 3D-виде с помощью инструмента орбита. Затем следует щелкнуть по этой кнопке и в результате будет создан слайд с параметрами визуализации, установленными по умолчанию.

Настройка параметров визуализации выполняется в панели, вызываемой щелчком по этой кнопке:

В окне настроек параметров визуализации можно, в частности, изменить

разрешение,

размер слайда,

и некоторые другие параметры.

Если изображение будет выводиться на печать (например, для дальнейшего размещения на планшете или на баннере), то к выбору этих параметров следует отнестись внимательно. Разрешение должно быть увеличено до 150-300 dpi, а размер слайда – в зависимости от размеров изображения на планшете или баннере. Чем больше размер слайда, тем больше количество пикселей и выше качество изображения.

Результат визуализации может быть таким:

Создание слайда производится непосредственно после выполнения процесса визуализации путем сохранения визуализированного изображения в файл в растровом формате.

Сохранение выполняется с помощью команд File (Файл) - Save Ass…(Сохранить как...). Далее указывается путь к папке, где будет размещен слайд, его имя и формат файла. Обычно, для экономии места на диске, применяется формат JPEG, но для особенно ответственных случаев следует использовать формат TIFF. В последнем случае файл будет «весить» на порядок больше, но качество изображения будет максимальным.

[1] Размер стандартного кирпича 250х120х65 мм.

Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище

На міжнародному форумі в Ріо-де-Жанейро у 1992р. було прийнято рішення “сталого розвитку” світового співтовариства, суть якого полягає в тому, що ніякий вплив людської діяльності на оточуюче природне середовище не повинен змінювати його головні властивості і функціональні особливості, а недостатнє наукове обґрунтування тієї чи іншої екологічної небезпеки природного середовища не можуть слугувати основою для неприйняття заходів з його охорони і захисту. Через таку принципову зміну стратегії в сторону охорони природного середовища (ПС) важливе значення набуває оволодіння знаннями з оцінки розповсюдження речовин у навколишньому природному середовищі при їх викидах та скидах підприємствами або при їх надходженні у ПС через аварійні процеси на виробництві.

Відповідно до природоохоронного законодавства України нормування якості навколишнього середовища відбувається з метою встановлення допустимих (граничних) норм дії шкідливих речовин, які забезпечують екологічну безпеку населення, збереження генофонду та раціонального використання і поновлення природних ресурсів в умовах сталого розвитку господарської діяльності людства. При цьому дію шкідливих факторів пов’язують з антропогенною діяльністю, яка вносить фізичні, хімічні та біологічні зміни в природне середовище в процесі реалізації економічних, рекреаційних і культурних потреб людини.

Техногенне забруднення ПС регламентується відповідними нормативними документами. Нині нормування присутності техногенних сполук у природних біоценозах базується на пріоритетності захисту насамперед людини. Це є головним при встановленні меж гранично допустимих концентрацій (ГДК) таких сполук у воді, повітрі і продуктах харчування.

Однак, людина не є найчутливішим з біологічних видів, і принцип “захищена людина – захищені екосистеми” не є вірним. Санітарно-гігієнічне нормування охоплює усі середовища і різні шляхи надходження шкідливих речовин в організм, але рідко відображає комбіновану дію речовин, а також не враховує ефектів комплексної і поєднаної дії всього різноманіття фізичних, хімічних і біологічних факторів зовнішнього середовища.

В умовах нарощування екологічно значимих виробництв регламентація шкідливого впливу лише за цими стандартами часто не забезпечує захисту природних екосистем. Екологічне нормування вважає допустимим таке навантаження на екосистему, під дією якого відхилення від нормального стану системи не перевищує природних змін, не викликає небажаних наслідків у живих організмах і не веде до погіршення якості середовища.

Встановлення нормативів якості навколишнього середовища засновано на концепції граничності шкідливої дії мінімальної дози речовини, при дії якої в організмі виникають зміни, які виходять за межі фізіологічних і пристосувальних реакцій або викликають в живому організмі відгук, котрий не можна компенсувати гомеостазними механізмами.

Система екологічних нормативів передбачає міждисциплінарну діяльність і постійне вдосконалення екологічних норм і правил на основі тісної взаємодії спеціалістів різного профілю. При розробці наукових основ системи екологічного нормування використовується, як мінімум, два підходи, які засновані на різних уявленнях про шляхи збереження глобальних умов існування людства. Перший підхід допускає, що людство візьме на себе регулюючі функції по забезпеченню стабільності біогеохімічних циклів в планетарному масштабі. Він відображує технократний спосіб мислення. Другий підхід заснований на уявленнях про регуляторну функцію біосфери, яка може успішно здійснюватися тільки при збереженні природного стану екологічних систем різного рангу. Вихідним моментом тут є концепція планетарної ролі живої речовини В. І. Вернадського.

Найвищий рівень екологічної регламентації передбачає обмеження загального антропогенного навантаження на елементарну ландшафтно-географічну одиницю, яка інтегрує все різноманіття діючих природних і техногенних факторів.

Санітарно-гігієнічні і екологічні нормативи визначають якість зовнішнього середовища по відношенню до здоров’я людини і стану екосистем, але не вказують на джерело шкідливої дії і не регулюють його діяльність. Нормативні вимоги до джерел шкідливої дії відображують науково-технічні нормативи. До них відносяться нормативи викидів і скидів шкідливих речовин (ГДВ і ГДС), а також технологічні, будівельні та інші норми і правила з охорони природного середовища. В основу встановлення науково-технічних нормативів покладено наступний принцип: при умові виконання цих нормативів об’єктами господарської діяльності вміст будь-якої суміші у воді, в повітрі і в ґрунті повинен задовольняти вимоги санітарно-гігієнічного нормування.

Автори даного посібника мали за мету якомога повніше показати важливість нормування якості навколишнього середовища для розв’язання проблем охорони здоров’я людини, запобігання негативних соматичних і генетичних змін в живому організмі і поліпшення якості довкілля, ознайомити студентів з методологією визначення рівнів забруднення атмосферного повітря, водного середовища і ґрунтів, а також з принципами нормування вмісту шкідливих речовин в об’єктах навколишнього середовища.

Автори розробили структуру цього навчального посібника, виходячи з вимог екологічної освіти і практичної діяльності спеціаліста-еколога.

Окремими розділами в посібнику представлено: оцінка ступеню забруднення атмосфери, методи розрахунку гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин та гранично-допустимих викидів їх у повітря, розповсюдження шкідливих речовин у водному середовищі, методи розрахунку гранично-допустимих скидів шкідливих речовин у водне середовище та екологічної оцінки ґрунтів. Наприкінці окрема тема присвячена існуючим сьогодні підходам до екологічного нормування антропогенного навантаження на довкілля та розглянуто підхід, який базується на використанні поняття радіоємності екосистеми в якості показника її стабільності та надійності (на основі методології радіоємності екосистем, викладеної в роботах проф. Кутлахмедова Ю.О. [21-24].

Свого часу було видано чудові книжки з теми нормування антропогенного навантаження на природне середовище: Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды – М.: Гидрометеоиздат, 1984 – 560с.; Беспамятнов Г.П., Костов Ю.А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде Л., Химия, 1985г.-528с.; Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 203с. та інші. Проте відтоді в нормуванні природного середовища з’явилися нові погляди, методи, підходи. В даному посібнику розглянуто основні види антропогенного забруднення навколишнього природного середовища та показано сучасні методи визначення їх розміру і принципи нормування.

Автори висловлюють сердечну подяку рецензентам посібника д.т.н., проф. Клименку Л.П., д.т.н., проф. Радченку М.І., д.т.н., проф. Сербіну С.І., к.т.н., доц. Щербаку Ю.Г., які не зважаючи на свою надзвичайну зайнятість, знайшли можливість вникнути в суть цієї праці і допомогти в підготовці її до видання.