Визначення коефіцієнтів вертикальної та горизонтальної дисперсії
Існує декілька способів оцінки коефіцієнтів дисперсії σz, σу Найчастіше використовуються формули Сміта-Хоскера [7], згідно яких поперечну σу та вертикальну складову σz при безперервних викидах розраховують наступним чином:
σу (x) = c3 . x / 
| (3.4.4.1.23.) |
| f (z0, x) . g (x) , при f (z0, x) . g (x) ≤ σz max σz (x) = { σz max , при f (z0, x) . g (x) > σz max | (3.4.4.1.24.) |
де σz max - граничне значення σz для даної категорії стійкості (табл. 3.4.4.1.1.);
z0 – висота нерівності поверхні (см);
х - відстань від джерела викиду (м).
Таблиця 3.4.4.1.1. Значення верхньої границі σzmax для різних категорій стійкості
| Категорія стійкості | σzmax, м | Категорія стійкості | σzmax, м | Категорія стійкості | σzmax, м |
| А | C | E | |||
| В | D | F |
Функції f (z0, x) і g (x) розраховуються за формулами:
| g (x) = a1 . xb1/(1+ a2 . xb2) | (3.4.4.1.25.) |
| ln (c1. xd1 . (1+ c2 . xd2)), при z0 > 10 cм f (z0, x) = { ln (c1 . xd1 / (1+ c2 . xd2)), при z0 ≤ 10 cм | (3.4.1.1.26.) |
Значення z0 для рівної степової місцевості дорівнює 10см, для інших наведено в [10]. Інші параметри для різних категорій стійкості по Пасквілю – в табл. 3.4.4.1.2. – 3.4.4.1.3.
Таблиця 3.4.4.1.2. Коефіцієнти, що використовуються при розрахунку поперечної дисперсії потоку σу
| Категорія за Пасквіллем | с3 | Категорія за Пасквіллем | с3 | Категорія за Пасквіллем | с3 |
| А | 0,22 | C | 0,11 | E | 0,06 |
| В | 0,16 | D | 0,08 | F | 0,04 |
Таблиця 3.4.4.1.3. Коефіцієнти в функції g (x), що використовуються при розрахунку вертикальної дисперсії потоку σz
| Категорія по Пасквілю | a1 | b1 | a2 | b2 |
| A | 0,112 | 1,06 | 5,38e-4 | 0,815 |
| B | 0,130 | 0,950 | 6,52e-4 | 0,750 |
| C | 0,112 | 0,920 | 9,05e-4 | 0,718 |
| D | 0,098 | 0,889 | 1,35e-3 | 0,688 |
| E | 0,0609 | 0,895 | 1,96e-3 | 0,684 |
| F | 0,0638 | 0,783 | 1,36e-3 | 0,672 |
Таблиця 3.4.4.1.4. Коефіцієнти функції f (z0, x), що модифікують σz для різної висоти нерівності z0
| Висота нерівності z0, см | с1 | D1 | c2 | d2 |
| 1 | 1,56 | 0,0480 | 6,25e-4 | 0,45 |
| 4 | 2,02 | 0,0269 | 7,76e-4 | 0,37 |
| 10 | 2,73 | |||
| 40 | 5,16 | -0,098 | 5,38e-2 | 0,225 |
| 100 | 7,37 | -0,00957 | 2,33e-4 | 0,60 |
| 400 | 11,70 | -0,128 | 2,18e-5 | 0,78 |
Визначення функції вичерпання хмари викиду
Вичерпання хмари викиду відбувається внаслідок сухого осадження, процесів вологого осадження через захоплення аерозолів краплинами опадів або сніжинками та внаслідок радіоактивного розпаду (тільки для радіоактивних речовин):
| F(x) = f1 . f2 . f3 | (3.4.4.1.27.) |
де f1 – функція вичерпання в результаті сухого осадження, f2 – функція вичерпання хмари викиду внаслідок вологого осадження, f3 – функція вичерпання хмари викиду внаслідок радіоактивного розпаду:
f1 = exp (-  . vg / u .  (1/σz . exp (-hef2/2σz2 ) dx))
| (3.4.4.1.28.) |
де vg – швидкість сухого осідання (см/с) [приймається: для інертних благородних газів – 0, для газоподібного йоду - 2 см/с, для інших – 0,8 см/с [10].
Функцію вичерпання в результаті сухого осадження f1 для гладкої степової місцевості (z0 = 10 см) наведено у таблицях 1-7 Додатку.
Функція f2 визначається за наступною формулою:
| f2 = exp (-Λ . x / u) | (3.4.4.1.29.) |
де Λ – постійна вимивання опадами (с-1):
| Λ = kr . k0 . I | (3.4.4.1.30.) |
де I – інтенсивність опадів (мм/год); kr – абсолютна здатність дощу до вимивання (крім благородних газів дорівнює 10-5 год/(мм.с) для дощу інтенсивністю I=1 мм/год); k0 – відносна здатність до вимивання опадів інших видів (табл. 3.4.4.1.5.)
Таблиця 3.4.4.1.5. Відносна здібність вимивання різних типів опадів
| Тип опадів | k0 | Тип опадів | k0 |
| Дощ | 1,0 | Сніг | 3,0 |
| Дощ з грозою | 1,1 | Мряка | 4,5 |
| Сніг з дощем | 2,4 | Туман | 5,0 |
| Злива | 2,8 |
Дата добавления: 2015-04-01; просмотров: 959;