За методом Сейза -Хорнера

Багаторічна практика проведення випробування з використанням КВІ показує, що найдостовірніші та найнадійніші дані про гідродинамічні характеристики пласта можуть бути отримані в тому випадку , коли при випробуванні разом з відбором пластового флюїду здійснювався запис КВТ. Тому технологія випробування свердловин розроблена так, щоб забезпечити якісний запис КВТ під час закритих періодів випробування. Кількісний та якісний аналіз проб та діаграм тисків дозволяють визначити такі параметри пластів:

1. Пластовий тиск

2. Коефіцієнт гідропровідності

3. Середній коефіцієнт проникності зони дренування випробовуваного інтервалу при відомих величинах товщини цього інтервалу та динамічної в?язкості пластової рідини;

4. Відношення коефіцієнта п?єзопровідності до квадрата приведеного радіуса свердловини;

5. Коефіцієнт привибійної закупорки, який визначається відношенням проникності віддаленої зони пласта до проникності привибійної зони;

6. Середній коефіцієнт продуктивності інтервалу в процесі припливу флюїду через випробувач пластів;

7. Розрахунковий коефіцієнт продуктивності в кінці десятидобового припливу;

8. “Скін-ефект”інтервалу випробування;

9. Приведений радіус свердловини випробовуваного інтервалу;

10. Середній коефіцієнт п?єзопровідності випробовуваного інтервалу в області його дренування;

11. Густини проб пластових рідин і газів;

12. Хімічний склад пластових рідин і газів;

13. Кінематичну і динамічну в?язкість пластових рідин і газів;

14. Тиск насичення герметизованої проби пластових рідин і газів;

15. Кількість видаленого із пласта фільтрату промивальної рідини.

П?ять останніх параметрів можна отримати шляхом аналізу проб рідини і газів, відібраних зі збереженням пластових умов у спеціальних пробовідбірниках. Останній параметр визначають з використанням флюоресцину за методикою ЯсашинаА.М. [12].

Перші десять параметрів отримують за даними інтерпретації діаграм тисків шляхом розрахунку гідродинамічних параметрів.

Для інтерпретації КВТ найчастіше використовують методику Сейза-Хорнера, яка ґрунтується на теорії відновлення тиску в закритих свердловинах , оскільки проведені дослідження показали, що вихідні дані та граничні умови, покладені в основу теорії відновлення тиску в закритих свердловинах, зберігаються і при випробуванні пластів КВІ. Суть методу полягає в тому , що закриття свердловини після роботи зі сталим дебітом розглядається як результат припливу з тим же відбором чи нагнітанням , які розпочинаються з моменту фактичного закриття свердловини і продовжуються протягом всього закритого періоду з тим же дебітом. При такій постановці задачі можна для опису зміни тиску в закритій свердловині використатиь теж саме рівняння, в якому відбір характеризується величиною (+q), а нагнітання – (-q).

Тоді різницю між початковим пластовим тиском (Р_пл) і тиском на вибої закритої свердловини (Р_с) можна виразити сумою падіння тисків внаслідок роботи свердловини з відбором (+q) протягом часу Т+ і нагнітанням (-q) протягом часу , де Т- тривалість роботи свердловини до фактичного її закриття; -тривалість закритого періоду до розглядуваного моменту часу.

Вищесказане можна записати таким чином:

(2.47)

або

(2.48)

де: k-проникність порід-колекторів, м²;

m-коефіцієнт відкритої пористості;

-динамічна в?язкість флюїду, Па·с;

-коефіцієнт стискуваності рідини у підпакерній зоні; ;

h-товщина пласта, м ;

r_с-радіус свердловини, м ;

q-дебіт флюїду ; .

Вказане рівняння отримано на підставі відомого принципу суперпозиції , оскільки при поступанні рідини з пласта в порожні бурильні труби протитиск на пласт весь час буде збільшуватись, доки гідростатичний тиск не врівноважить пластовий, тому приплив флюїду постійно буде зменшуватись.

Побудова точок КВТ в координатах Р_с, повинна дати пряму лінію відповідно до рівняння (2.48). Перетин цієї прямої з віссю ординат відповідає =0, що рівносильно → , тобто безкінечно довгому закритому періоду і характеризує пластовий тиск.

Нахил прямої до осі абсцис визначається у відповідності до виразу (2.48) комбінацією параметрів . Якщо позначити тангенс кута нахилу прямої до осі абсцис і, то можна розрахувати гідропровідність пласта :

, (2.49)

а маючи дані про в?язкість пластового флюїду в пластових умовах і про ефективну товщину пласта, можна розрахувати його проникність.

Найточніше гідропровідність пласта, пластовий тиск та приведений радіус свердловини до її кріплення, який характеризує гідродинамічну недосконалість, можуть бути визначені, якщо при випробуванні пласта одночасно з реєстрацією Р_ПЛ під пакером реєструвати також зміну дебіту в період припливу.

В якості вихідних даних необхідно тоді мати, крім кривої зміни вибійного тиску під пакером протягом всього часу випробування пласта, ще і криву зміни дебіту в період припливу.

Для вирішення цієї задачі була отримана одна із найпростіших формул, що ґрунтується на основі попередніх досліджень припливу рідини до вибою після закриття свердловини на усті [14].

За вихідне взято відоме рівняння нестаціонарної фільтрації пружної рідини до свердловини в необмеженому пласті:

(2.50)