Законодавчо-нормативна база виховання особистості у позашкільних закладах.

Позашкільний навчальний заклад – складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців, учнів і слухачів.

Згідно з Законом України «Про позашкільну освіту» (22 червня 2000 р.) структуру позашкільної освіти становлять: 1) позашкільні заклади освіти (палаци, центри, будинки, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні й музичні школи, школи мистецтв, студії, оздоровчі та інші заклади різної форми власності); 2) інші заклади освіти як центри позашкільної роботи у позаурочний та позанавчальний час (середні загальноосвітні заклади, ліцеї, гімназії, навчально-виховні комплекси, професійно-технічні училища, технікуми, коледжі тощо); 3) клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від форми власності та підпорядкування; 4) культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади, установи різних відомств; 5) організації, фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана з функціонуванням позашкільної освіти.

У законі визначаються основні напрями позашкільної освіти (художньо-естетичний, науково-технічний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний тощо); форми організації позашкільної освіти (заняття, гурткова, клубна робота, вікторина, концерт, змагання, тренування, екскурсія, практична робота в лабораторіях, майстернях тощо), а також указується, що соціальний педагог є учасником навчально-виховного процесу позашкільного навчального закладу.