Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи у школі на рівні організації соціально-виховної роботи з учнями.

На рівні організації соціально-виховної роботи з учнями визначаються напрями окремо по роботі з дітьми молодшого, середнього і старшого шкільного віку, оскільки кожен віковий період має свою специфіку, характеризується психологічними, емоційними та соціальними проблемами, властивими саме молодшому школяреві, підліткові чи юнакові. Молодшим школярам (1–4 класи) необхідно віднайти індивідуально прийнятну й соціально схвалювану позицію в новій соціальній ситуації – вступу до школи, визначити відносини з ровесниками та дорослими відповідно до наявної в них систем відносин. Підлітковий вік (10–14 років, відповідно 5–8 класи) – період бурхливого фізичного і психічного розвитку, пошуку позиції серед ровесників своєї статі, пізнання тих компонентів свого Я, які пов’язані з усвідомленням своєї подібності з іншими людьми та відмінностей від них. Юнацький вік (14–18 років, відповідно 9–11 класи) – період становлення індивідуальності, активного статевого потягу, пошуку партнера в інтимній сфері, знаходження свого місця в житті, вибір подальшого шляху (навчання, робота). Однак підлітково-юнацький вік є критичним періодом для психопатій, гострих проявів деяких властивостей характеру, які посилюють можливість психічних травм та девіантної поведінки.

Отже, соціально-виховна робота з дітьми молодшого шкільного віку має реалізуватися за такими основними напрямами:

- розвиток соціальної готовності до навчання в школі (розвиток соціальних якостей, які забезпечують установлення взаємовідносин з дорослими та ровесниками, виконання спільної діяльності). Соціальний педагог проводить анкетування, аналіз профілю соціального розвитку дитини, складає списки дітей, які відвідували дошкільні навчальні заклади, консультує дітей та батьків, виступає на методичних об’єднаннях та батьківських зборах;

- сприяння соціальній адаптації дітей (активне, позитивне пристосування першокласників до умов нового соціального середовища). Соціальний педагог вивчає рівень сформованості класних колективів за методикою Соціометрія, веде спостереження за поведінкою школярів, які мають ознаки дезадаптації, вивчає педагогічний стиль класоводів, залучає самотніх та ізольованих дітей до спільних справ, шкільних заходів, виконання доручень, організовує групи для корекції дезадаптації дітей, проводить ігри на об’єднання колективу, виховні години з учнями, бесіди з батьками, організовує психолого-педагогічні консиліуми та виступає на батьківських зборах.

Соціально-виховна робота з дітьми середнього шкільного віку має реалізуватися за такими напрямами:

- організація роботи з обдарованими дітьми (в котрих є специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, яке дозволяє виконувати певну діяльність на якісно вищому рівні, що відрізняється від умовного «середнього рівня»). Соціальний педагог визначає характер сприймання обдарованої дитини однолітками, проводить індивідуальні консультації з обдарованими дітьми з метою активного залучення до розвитку та реалізації своїх здібностей, організовує роботу Клубу спілкування, проводить психолого-педагогічні консиліуми та лекції для батьків;

- профілактика девіантної поведінки (яка не відповідає суспільним нормам та завдає шкоди особисто людині, оточуючим, суспільству взагалі: антисоціальна, асоціальна, саморуйнівна, адиктивна). Актуальною в останньому напрямі є профілактика третирування серед підлітків як різновиду девіантної поведінки. Третирування – використання чиєїсь сили або статусу для залякування, нанесення шкоди або приниження іншої особи, що має меншу силу чи статус. Соціальний педагог проводить обстеження школярів (виявляє тип та рівень «важковиховуваності», визначає характер сприймання таких дітей однолітками), розробляє індивідуальні психолого-педагогічні корекційні програми, налагоджує зв’язки зі службою у справах дітей, кримінальною міліцією, відвідує сім’ї учнів, проводить бесіди з батьками, залучає «важковиховуваних» школярів до гурткової роботи тощо.

Соціально-виховна робота з дітьми старшого шкільного віку має реалізуватися за такими напрямами:

- професійне самовизначення старшокласників. Соціальний педагог визначає превалюючий тип здібностей учня за методиками ШТУР (шкільний тест розумового розвитку), ОТО (опитувальник типу особистості) Голланда, «Коло інтересів», проводить бесіди, групові та індивідуальні консультації з батьками й учнями, організовує екскурсії юнаків та дівчат до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, різноманітних сфер професійної реалізації особистості тощо.

- сприяння статеворольовій соціалізації (психосексуальний розвиток дівчинки/хлопчика в міру входження в соціальні відносини відповідно до особливостей вікових етапів дорослішання). В останньому напрямі належну увагу слід приділяти не лише профілактиці статевих захворювань, а й підготовці юнаків і дівчат до сімейного життя та виховання дітей. Соціальний педагог проводить бесіди, відеолекторії, пропонує корисну літературу, організовує соціально-рольові ігри зі школярами тощо.