Законодавчо-нормативна база виховання дошкільників.

Педагогічна вікова періодизація зумовлює поділ дитинства на ранній вік (від народження до 2 років), молодший дошкільний вік (від 2 до 4 років), середній дошкільний вік (від 4 до 5 років), старший дошкільний вік (від 5 до 6-7 років). Виховання дошкільника здійснюється під впливом багатьох чинників, провідними з яких є родина і навчальний заклад. Дошкільний навчальний заклад–заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Закон України «Про дошкільну освіту» передбачає такі типи дошкільних навчальних закладів: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, дошкільні навчальні заклади сімейного, комбінованого (групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові), інтернатного типу, спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади компенсуючого типу, центри розвитку дитини, будинки дитини, дитячі будинки сімейного типу.

Виховання і навчання дітей дошкільного віку у дошкільних навчальних закладах здійснюється за такими програмами: «Малятко», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Українське довкілля», «Створення умов природного розвитку дітей у системі дошкільного виховання», «Веселка», «Розвиток», «Обдарована дитина», «Крок за кроком» тощо. Сучасний дошкільний заклад володіє правом самостійного вибору державної програми або розробки і впровадження власної.

Соціально-виховний аспект у законодавчо-нормативних документах щодо дітей дошкільного віку розкрито в Базовому компоненті дошкільної освіти та Базовій програмі розвитку дошкільника «Я у Світі».

Базовий компонент, затверджений 28 жовтня 1998 року, у виховному ракурсі відображає таку основну мету – залучення дитини до системи створених людством цінностей, організація умов для її духовного росту, формування ціннісного ставлення до дійсності. Робота дошкільного закладу згідно з Базовим компонентом спрямовується на розширення соціального досвіду вихованців (установлення зв’язків, адаптація до нових умов, вплив дитини на предмети, людей, саму себе). Змістом соціального виховання є: створення умов для усвідомлення дитиною спільного, відмінного, особливого в собі й людях; виховання здібності відповідати оточенню, створювати оптимальний стиль поведінки; навчання прояву наполегливості у досягненні соціально значимих ідей; сприяння готовності брати на себе відповідальність тощо.

У Базовій програмі «Я у Світі», затвердженій 21 травня 2008 року, висвітлюються основні завдання, які полягають у розвитку в дітей базових якостей (працелюбності, відповідальності, справедливості, креативності), різних форм активності (зокрема соціально-моральної), оптимальних для віку моделей різних видів діяльності (гри, спілкування, навчальної діяльності). Серед важливих структурних принципів програми необхідно виокремити такі: принцип активності (дошкільник – активний суб’єкт життєдіяльності з власним індивідуальним досвідом та особливим сприйняттям світу), індивідуального підходу до виховання тощо. У програмі простежується спрямованість на розвиток основ компетентності дошкільнят (надбання досвіду, який формує мобільність, адекватні та конструктивні дії) та соціальної зрілості як аспекту шкільної (уміння спілкуватися з дорослими та ровесниками, ініціювати контакти, поважати себе та інших).