Плевропневмонії свиней

Примітка:“+” – позитивно, “–” – негативно, “±” – варіювання

Імунітет. У перехворілих, а також у тварин-бактеріоносіїв формується відносна несприйнятливість до повторного зараження. Для специфічної профілактики застосовують формолгідроксидалюмінієву вакцину, якою з профілактичною метою щеплюють поросних свиноматок. Для профілактики актинобацильозної плевропневмонії запропонована інактивована вакцина Порціліс АПП (Porcilis APP). Одна доза (2 см³) містить концентрат антигенів – 600 мг Apx I, Apx II, Apx III. Вакцинують із 6-тижневого віку дворазово з інтервалом 4 тижні в/м (в ділянці шиї за вушною раковиною).

Вікові особливості захворювання свиней актинобацильозною плевропневмонією зумовлюють необхідність вакцинації поросят після відлучення, тому проблема реактогенності вакцин є актуальною. Інактивовані вакцини з A. pleuropneumoniae відзначаються залишковою токсичністю. Є дані про зниження токсичності готових препаратів шляхом інактивації бактеріальної суспензії 0,2%-ним формальдегідом з наступним витримуванням до використання за 4–6 ^оС упродовж 45 діб. За даними російських науковців, у дослідах з прямого інфікування під час випробування ефективності імунізації встановлено, що розроблена інактивована вакцина не захищає повністю імунізованих свиней від зараження, проте забезпечує більш легкий перебіг захворювання. Так, падіж зменшується у 3–5 разів, частота терапевтичного втручання – в 2,1 рази, жива маса у процесі передачі на відгодівлю збільшується на 7,4–8,2 кг. Цей факт дав підставу авторам вважати вакцинацію економічно доцільною складовою комплексу лікувально-профілактичних заходів боротьби з актинобацильозною плевропневмонією.

Загалом вакцинація свиней проти актинобацильозної пневмонії утруднена наявністю 15 серологічних типів її збудника, що часто робить цільноклітинні бактерини низькоефективними. Крім того, щеплених такими вакцинами тварин неможливо диференціювати від природно інфікованих. Такі недоліки відсутні у маркерних вакцинах. Подібний препарат створений у Німеччині на основі токсину ApxII Actinobacillus pleuropneumoniae. Ген токсину включили в геном трьох вакцинних штамів бактерії, що належить до серотипів 1, 2 і 5. У щеплених новим препаратом свиней створюється протективний імунітет до гомологічних і гетерологічних серотипів Actinobacillus pleuropneumoniae (Baltes N., 2006). Ще одна жива маркерна вакцина проти актинобацильозної пневмонії свиней створена на основі серотипу 2 Actinobacillus pleuropneumoniae (Gerlach G.F., 2007).

Лікування. Для лікування використовують антибіотики, сульфаніламідні і нітрофуранові препарати.

Антибіотики задають з кормом 2 рази на день (у мг на кг живої маси тварини): ампіцилін, тетрациклін – 20–30, біоміцин – 15–25, олететрин фосфат – 20, біовіт-40 – 300–500; біовіт-80 – 150–250, неоміцину сульфат – 20–30. Застосовують мономіцин – 20–30 тис. ОД 3 рази на день; внутрішньом’язово поліміксин сульфат у вигляді водного розчину – 4 мг на 1 кг маси тіла тварини; дибіоміцин – 30–75 тис. ОД (інтервал між введеннями 7–15 діб), дитетрациклін – 50–75 тис. ОД через 3–5 діб (до одужання); стрептоміцин сульфат – 10–20 тис. на 1 кг маси тіла, канаміцин сульфат – 5–10 тис. ОД або мономіцин – 4–10 тис. ОД 2 рази на день (курс лікування 7 діб). Сульфаніламідні препарати дають всередину (1 г на тварину): стрептоцид – 0,5–3, норсульфазол – 2–5, сульфадимезин – 1–2, уросульфан – 2–4, етазол – 1–1,5 по 2–3 рази на добу протягом 5–7 діб поспіль. Використовують сульфаген із водою по 0,5 г на 1 кг маси тіла тварини 2 рази на добу до одужання. З нітрофуранових препаратів застосовують фуразолідон поросятам-сисунам по 0,1-0,2 г на тварину 2 рази на день протягом 6–8 діб, у формі мікстури або кашки в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла тварини 2 рази на день до одужання. В.А. Піотрович (2007) зазначав високу ефективність препаратів Флорон (КРКА) та Флоксил С (ІВМ УААН). За тривалого застосування фторхінолонів у збудника актинобацильозної пневмонії розвивається стійкість (Aarestrup F.M. et al., 2000). Серед штамів, які циркулювали в свинарських господарствах Швейцарії, ріст резистентності спостерігали до сульфометоксазолу, його комбінації з триметопримом, тіамуліну, тилмікозину, тетрацикліну, пеніциліну, ампіциліну, енрофлоксацину (Matter D. et al., 2007).

Датські дослідники F.M. Aarestrup, N.E. Jensen (1999) оцінювали чутливість більш як 40 сероварів Actinobacillus pleuropneumoniae в трьох різних середовищах. Автори встановили, що всі досліджені ізоляти виявились чутливими до цефтиофуру, цефтриаксону, енрофлоксацину, пеніциліну, тіамуліну, суміші триметоприму з сульфадимезином. Більшість досліджених культур виявились резистентними до спектиноміцину й тилозину.

Профілактика і заходи боротьби. Профілактика хвороби грунтується на суворому дотриманні технології утримання й повноцінній годівлі свиней, на своєчасному і якісному проведенні дезінфекції приміщень, дотриманні принципу “усе зайнято – усе порожньо”, на систематичному контролі й регулюванні мікроклімату в приміщеннях.

У випадку підтвердження захворювання тварин розподіляють на групи. Хворих і підозрілих у захворюванні піддають лікуванню хіміотерапевтичними препаратами. Тяжкохворих забивають на м’ясо. Підозрілих у захворюванні (умовно здорові) щеплюють. У господарстві (цеху, секторі) припиняють будь-які перегрупування тварин. Свиней, що одужали, відгодовують окремими групами і здають на забій. Для племінного розведення тварин з таких господарств не використовують.

Для дезінфекції піною використовують 0,5%-ний розчин віроциду за експозиції 30 хв і температури робочого розчину 4–60 ^оС. Дезбар’єри заправляють 1%-ним розчином віроциду. За температури 0 ^оС застосовується 1,5%-ний розчин із додаванням антифризу. Дезкилимки, ванни для обробки взуття – 0,5%-ний розчин віроциду. Для дезінфекції приміщень можна використовувати 0,5%-ний розчин кікстарту, біогелю, 3%-ні розчини хатчонету, ДмСиду, торнаксу. Варто підкреслити, що у разі вигульного утримання свиней ензоотичні спалахи актинобацильозної плевропневмонії практично не спостерігаються.