Евакуаційні заходи

У містах та інших населених пунктах, де є об’єкти підвищеної безпеки, при неповному забезпеченні захисними спорудами основним способом захис-ту населення є евакуація і розміщення його в зонах, безпечних для прожи-вання людей і тварин. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у районах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та запо-діяння шкоди здоров’ю людини), в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі.

Евакуація— це упорядковане виведення чи вивезення людей з об’єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя, з подальшим розміщенням населення у заміській зоні.

Заміська зона — це територія в межах адміністративного кордону області, яка знаходиться за межами зон можливих руйнувань, небезпечного радіоактив-ного й хімічного зараження, можливого катастрофічного затоплення і придатна для життєдіяльності місцевого та евакуйованого населення.

Основна мета евакуації— забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації також підлягають сільськогосподарські тварини, матеріальні цінності, документація та архівні матеріали.

Враховуючи обстановку, що склалась на час НС, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок: небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення, яке проживає в зоні забруднення); загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотириго-динним добіганням хвилі прориву; загрози або виникнення збройного кон-флікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова (завчасна) евакуаціяздійснюється, як правило, в умовах пере-ведення, за рішенням Кабінету Міністрів України, системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних за-собів ураження, а в мирний час — у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи. Під час проведення часткової евакуації завчасно ви-возиться не зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення (студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інвалі-ди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей).

Тимчасова евакуація— проводиться при порівняно невеликій, тимча-совій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

Негайна евакуаціяє терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу.

Евакуація населення у мирний час планується на випадок: аварії на атомній електростанції з можливим радіоактивним забрудненням території; усіх видів аварії з викидом НХР, загрози катастрофічного затоплення міс-цевості, лісових торфових пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками. У воєнний час — від вражаючих факторів зброї масового ураження, звичайної зброї.

Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який пе-редбачає у мирний час вивезення основної частини населення з міст і небез-печних районів усіма видами наявного транспорту, а у воєнний час — транс-портом, який не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішим порядком.

Розосередження — це організоване вивезення (виведення) із міст та ін-ших населених пунктів і розміщення в заміській зоні вільної від роботи зміни працівників об’єктів, які продовжують роботу в умовах НС. Розосереджені працівники, після вивезення їх у заміську зону, позмінно приїжджають для роботи на свій об’єкт, після чого знову повертаються в заміську зону. На відміну від розосереджених, евакуйовані постійно проживають у заміській зоні до особливого розпорядження.

Розосередження і евакуація працюючого населення і членів їх сімей про-водиться за виробничим принципом, тобто через об’єкти народного госпо-дарства. Евакуація населення, не пов’язаного з виробництвом, проводиться за територіальним принципом — за місцем проживання, через домоуправ-ління і житлово-експлуатаційні органи. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе вивезення їх зі школами і дитячими садками.

Проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦЗ об’єктів, керівники домоуправлінь і житлово-експлуатаційних органів, а також міські і районні евакуаційні комісії.

Основним документом, який визначає обсяг, зміст, термін проведення евакуації населення, є план ЦЗ з розділом про захист населення. На основі плану евакуації для допомоги штабам ЦЗ у містах, районах і на об’єктах гос-подарства (підприємства, організації і навчальні заклади) створюються евакуаційні комісії, а у сільській місцевості — евакоприймальні комісії.

До обов’язків міської, районної евакуаційної комісії і штабу ЦЗ міста, району входять: облік населення, установ і організацій, які підлягають евакуації; облік можливостей населених пунктів заміської зони щодо прийо-му і розміщення населення, установ і організацій; розподіл районів населених пунктів заміської зони між районами міста, підприємствами, установами і організаціями; облік транспортних засобів і закріплення їх за об’єктами для перевезення людей; визначення складу піших колон і маршрутів їх руху; підготовка заходів матеріального, технічного та інших видів забезпечення і евакуації; визначення терміну проведення евакуації.

Рішенням начальника ЦЗ об’єкта створюється об’єктова евакуаційна комісія. До її складу входять представники профспілок, відділу кадрів, штабу ЦЗ, начальники цехів та інших виробничих підрозділів. Очолює комісію один із заступників керівника об’єкта.

Обов’язками евакуаційної комісії є облік працюючих і членів їх сімей, які підлягають евакуації, визначення складу піших колон і уточнення марш-рутів їх руху, вирішення питань транспортного забезпечення, підготовка проміжних пунктів евакуації, районів евакуації, пунктів посадки і висадки; організація зв'язку і взаємодії з районною евакуаційною комісією і збірним евакуаційним пунктом, встановленням зв’язку з евакоприймальною комісією і приймальним евакопунктом сільської місцевості та вирішення разом з ними питань розміщення, працевлаштування, матеріального забезпечення, медично-го і побутового обслуговування евакуйованого населення.

Міські евакуаційні комісії створюють збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Кожному ЗЕП присвоюється державний реєстраційний номер. Розміщуються ЗЕП у громадських будівлях — школах, будинках культури та ін. Пункти зби-рають населення, проводять реєстрацію його, організують посадку людей на транспорт або формують піші колони і відправляють їх у заміську зону.

Розосередження і евакуація проводяться за особливим розпоряджень-ням управління з питань НС та ЦЗ населення відповідного рівня (області, міста, районів міста). Про початок евакуації населення повідомляють на під-приємствах, установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляцій-ну мережу і місцеве телебачення. Дізнавшись про початок евакуації, люди повинні негайно підготуватися до виїзду (виходу), скласти необхідні речі, за-соби індивідуального захисту, медикаменти, продукти, документи і гроші. У будинку, квартирі зняти фіранки з вікон, прибрати предмети і речовини, які легко спалахують.

Прибулі на збірний евакуаційний пункт реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за ко-лонами. Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, мо-жуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). Їх влаштовують за межами небезпечних зон, у населених пунктах, розміщених на евакуаційному маршруті, поблизу доріг. По можливості евакуйовані пересаджуються на транспорт. На маршрутах піших колон надається медична допомога в мед-пунктах населених пунктів, через які проходить маршрут, або організованих при колонах.

Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також для забезпечення його всім необхідним створюються приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) і приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів. ПЕК проводять свою роботу разом зі штабами і службами ЦЗ. До складу ПЕК села чи сільськогосподарського об’єкта входять відповідальні працівники державної адміністрації, представники торгівлі, громадського харчування, освіти, медичних, побутових та інших організацій. ПЕК району, села, об’єкта встановлює зв’язок з евакуаційною комісією міста і уточнює питання при-йому і розміщення населення, графік руху ешелонів і автомобільних колон, чисельність людей. ПЕП влаштовують у школах, дитячих садках, клубах та інших громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйованого населення. На ПЕП зустрічають евакуйованих, розподіляють за населеними пунктами, надають першу медичну допомогу, розселяють людей.

В місцях розселення звільняють приміщення, які призначені для розмі-щення розосереджуваного і евакуйованого населення, уточнюють всі питання розміщення людей у будинках місцевих жителів, в пансіонатах, туристичних таборах, підсобних господарствах та інших громадських приміщеннях. Завчасно готують колективні засоби захисту. Якщо сховищ до часу прибуття населення буде недостатньо, то організовують додаткове їх будування. Для виконання цих робіт залучають все працездатне населення, в тому числі і населення, яке прибуло з міста.

Винятково важливе значення має забезпечення в заміській зоні розосе-реджених працівників та членів їх сімей, а також евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуго-вування. Місцеві органи адміністрації сільських населених пунктів, сільсько- і лісогосподарських об’єктів повинні виявляти постійну турботу про еваку-йоване населення, сприяти його працевлаштуванню і забезпеченню всім необхідним для проживання.

Місцеві жителі повиннібути готові поділитися з прибулими продуктами харчування, особливо в перші дні приїзду, до того, як буде організоване їх постачання. Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організується через місцеві торгівельні організації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.

Комунально-побутове обслуговування евакуйованого населення покла-дається на місцеві комунально-побутові установи: майстерні, перукарні, пра-льні, бані. Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання в заміській зоні комунально-побутових служб евакуйованим на-селенням. Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської місцевості, які мо-жуть бути додатково укомплектовані евакуйованими медичними працівник-ками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування.

У місцях розселення евакуйоване населення повинне суворо дотриму-ватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів ЦЗ. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарському виробництві, на міс-цевих підприємствах і підприємствах, вивезених із небезпечної зони, які продовжують роботу в заміській зоні.