Ерозія ґрунту і заходи боротьби з нею

Ерозія (лат. егозіо - роз'їдання) грунту - це різноманітні процеси руйнування
грунту і переміщення продуктів руйнування водою і вітром.

За походженням ерозію поділяють на:

Геологічна (природна) - є природним процесом, який відбувається поза
впливом людини, під дією вітру і води. У природі існувала завжди як
нормальний геологічний процес. Швидкість її була приблизно такою самою, як
і процесу ґрунтоутворення. Відбувається дуже повільно, не завдає великої
шкоди, не знижує родючості ґрунту, запобігти практично неможливо.

Прискорена (руйнівна) - є результатом діяльності людей: неправильного
ведення землеробства, лісового господарства, будівництво, промисловість,
транспорт, прокладання доріг тощо, коли порушується цілісність поверхні
ґрунту, її дерновий захист, виникають борозни, канави, а за ними і яр.
Проходить швидко.

В залежності від факторів руйнування ерозію поділяють на водну та вітрову:

Водна ерозія - це змивання ґрунту поверхневими водами (дощовими, талими
та іригаційними (зрошення та полив). Водна ерозія буває двох видів:

Поверхнева - змивається верхній родючий горизонт ґрунту на значній
території;

глибока - проявляється на крутих схилах, зумовлює утворення ярів.

Водна ерозія проявляється в основному на розораних схилах, особливо там, де
оранка проводиться вздовж схилу, а не впоперек. Внаслідок цього виникають
поздовжні борозни, по яких стікає тала і дощова вода. Ситуація значно
погіршується, якщо на цих полях засівають просапні культури. Водна ерозія
призводить до значного змивання орного шару, значна частина якого надходить
у водойми, збагачуючи їх біогенами. Крім того, що зменшується родючість
ґрунтів, водною ерозією завдається шкоди сінокосам і пасовиськам,
замулюються річки, псуються гідротехнічні споруди.

Водну ерозію підсилюють:

вирубування лісів, знищення трав'яного покриву, розорювання схилів;

неглибока оранка;

велика кількість опадів;

неправильна меліорація.

2. Вітрова ерозія (дефляція) - руйнування ґрунтового шару силою вітру. Вона
спостерігається переважно на недостатньо захищених або зовсім не захищених
рослинністю землях, відсутня належна задернілість поверхні ґрунту.
Найшкідливішим видом вітрової ерозії є пилові бурі, які спричинюються сильними вітрами. Вітрова ерозія поширена в степовій, пустельно-степовій і пустельній зонах.

У відкритих степових ландшафтах щорічно внаслідок вітрової ерозії
пошкоджується 5-6 млн. га родючих земель.

Вітрову ерозію підсилюють:

розорювання піщаних і супіщаних ґрунтів;

вирощування на одній території протягом декількох років одних і тих
- самих культур;

- неправильна

- меліорація.
Причинами прискореної ерозії є:

1. Безконтрольне вирубування лісу. Ліс найефективніше захищає грунт від
ерозії, оскільки:

Коренева система дерев утворює тонке сплетіння, яке, обплітаючи грунт,
дає йому змогу утримувати талу і дощову воду.

Ґрунт поступово вбирає воду, що підтримує його вологість. За чудовою
властивістю утримувати вологу ліс можна порівнювати з водосховищем.

3 безлісого ґрунту значно швидше (утричі) випаровується вода.

Не захищений рослинністю грунт під дією сонячного випромінювання
нагрівається дуже інтенсивно, що спричинює знищення ґрунтових
мікроорганізмів, деяких тварин і рослин, які беруть участь у створенні гумусу
(комах, червів, водоростей, грибів), процесах перетворення хімічного складу
ґрунту та утворення органічних і мінеральних сполук.

Зменшення площі лісів зумовлює зміни місцевого клімату на більш сухий,
що, у свою чергу, спричинює висушування ґрунту.

2. Розорення лук. Трав'янисті рослини мають добре розвинену
кореневу систему, яка на поверхні ґрунту утворює дернину. Вона і виконує
ґрунтозахисні функції.

З. Перевипасання худоби небезпечне тим, що:

• Рослинний покрив значно зменшується, тому що рослини знищуються
швидше, ніж завершується нормальний цикл відновлення пасовища.

Крім прямого знищення рослин, худоба під час випасання вибиває грунт
кінцівками, внаслідок чого порушується його структура, він стає пилуватим.

Поступово рослинність у цих місцях зникає і через деякий час починає
розвиватись ерозія, - особливо швидко утворюються балки.

На шляхах перегону худоби, навколо загонів у ґрунті поступово
утворюються невеликі поглиблення, в яких збирається вода, відтак ерозійні
процеси прискорюються.

Вибіркове поїдання худобою цінних кормових рослин значно збіднює
видовий склад рослинності. Поширюються види, не придатні для годівлі.
Передусім зникають багаторічні рослини, а ті, що залишилися, однорічні, через
свої фізіологічні властивості і гірше розвинену кореневу систему погано
захищають грунт від ерозії.

Надмірне випасання худоби у напівпустелях або сухих степах з легкими
ґрунтами спричинює руйнування дернини, через що виникає вітрова ерозія.

4.Неправильне ведення землеробства:

• Відсутність сівозміни шкідливе тим, що при тривалому вирощуванні
однієї і тієї самої культури на одному місці грунт більшу частину року
залишається відкритим, не захищеним рослинним покривом від посиленого
впливу сонячного випромінювання, вітру. У ньому при цьому постійно
зменшується вміст необхідних для рослин поживних речовин. Для компенсації
нестачі елементів живлення, як правило, використовують мінеральні добрива.
Запаси органічної речовини, необхідної для збереження структури і
властивостей ґрунту, не поповнюються. Через це грунт виснажується,
погіршується його структура, посилюється вітрова і водна ерозія.

• Неправильне розорювання схилів - це, передусім, поздовжнє роз-
орювання схилів, навіть невисоких, яке спричинює змивання частинок ґрунту

Ерозія ґрунту - процес не зворотній, все що винесено з ґрунту водою чи вітром,
назавжди втрачено для землеробства.

Рис.1 наслідки ерозії грунту

Загальна площа еродованих та ерозійно небезпечних земель в Україні
становить понад 17 мли га. Часто виявляються різні типи ерозії одночасно.
Водна ерозія набула поширення на зрошуваних землях у вигляді площинного
змиву та намиву ґрунту, розмиву полинних борозен. Найбільша площа змитих
ґрунтів припадає на Луганську, Вінницьку, Дніпропетровську, Одеську області,
де цей показник сягає 53—66 % від загальної площі ріллі.

Боротьба з ерозією ґрунту - дуже важливий процес. Усі заходи боротьби з
ерозією ґрунту мають бути спрямовані на те, щоб припинити або зменшити
змивання, розмивання і видування ґрунту до розмірів, які б давали змогу
відновити стан ґрунтів у процесі природного ґрунтоутворення. Крім того, при
розробці та здійсненні системи заходів боротьби з ерозією слід передбачати не
тільки припинення ерозійних процесів, а й обов'язкове відновлення родючості
еродованих ґрунтів, тобто слід ліквідувати причини ерозії та її наслідки.

Для боротьби з ерозією здійснюють такі протиерозійні заходи:

• агротехнічні;

• гідротехнічні;

• лісомеліоративні;

• ґрунтозахисні.

Відомо понад 100 ґрунтозахисних агротехнічних заходів. Надійний захист
ґрунту від ерозії дає поєднання ґрунтозахисних сівозмін з протиерозійними
системами обробітку ґрунту і технологіями вирощування культур.

Ефективними заходами боротьби з ерозією ґрунту є:

• оранка впоперек схилу,

• глибока оранка, обробіток ґрунту культиваторами;

• лункування;

• оптимальні строки, норми і способи сівби;

• безполицевий обробіток ґрунту із залишенням стерні;

• вапнування кислих і гіпсування засолених змитих ґрунтів;

• мінімальний обробіток ґрунту легкого механічного складу;

• впровадження ґрунтозахисних сівозмін з використанням багаторічних
трав;

• оранку і посів на схилах впоперек схилу;

• насадження дерев і кущів на берегах водойм, по краям ярів, лісосмуг;

• будівництво гідротехнічних споруд;

• закріплення пісків.

Земельні ресурси України. Уся площа земної суші становить 148 мли. км . Загальна земельна площа України — 60355 тис. га.

Таблиця З Розподіл земельного фонду України

Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та
Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-
Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше в
Закарпатській областях.

Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших
потреб щороку відводиться 5-6 тис. га земель, значну частину яких становлять
орні землі. Внаслідок цього площа орних земель з розрахунку на душу
населення в середньому по Україні зменшилася і становить близько 0,75 га. В
густонаселених західних регіонах (Рівненська, Чернівецька, Львівська, За-
карпатська області) цей показник становить 0,57—0,16 га. Тому тут особливо
гостро стоїть проблема раціонального використання ґрунту та його охорони.
Займаючи третину території усіх центральноєвропейських країн, Україна
володіє 40 % світової площі чорноземів - найродючіших ґрунтів. Розораність
земель тут найбільша у світі - 80 %, а в Тернопільській, Вінницькій, Кіровоградській — перевищує 90 %. Для порівняння: в Англії цей показник
становить 29,6; у Франції — 32, Німеччині - 32,3 %. Високий рівень розораності
угідь певною мірою зумовлює розвиток несприятливих процесів: ерозії,
утворення кислих ґрунтів (збільшились на 1,8 млн. га), солонців та засолених
земель (збільшились на 2,9 млн. га).

Якщо узагальнити всі зміни, то 22% території України можна характеризувати
як сильно і дуже сильно уражені і непридатні до повного використання. Площа
сільськогосподарських угідь в Україні за останні 30 років зменшилась на 2 млн.
га, а орних - майже на 1 млн. Після Чорнобильської катастрофи з використання
вилучено 3 млн. 700 тис. га.