Охорона природних надр

Надра - це поклади руди, нафти, вугілля, солей та інших копалин, що
містяться в землі. До корисних копалин належать усі природні мінеральні
утворення, які людина використовує в натуральному вигляді або після пе-
реробки.

Сьогодні важко знайти галузь виробництва, де б не використовувалися
мінеральні ресурси. Вони мають величезне значення для людини:

• джерело енергії;

• сировина для виробництва численних промислових виробів,
побутових товарів;

сировина для синтезу нових речовин із заданими властивостями
(заміняють дерево, цемент, тканини);

різноманітний будівельний матеріал (рис.2 ).

Надра дають 75 % сировини для хімічної промисловості, майже повністю
забезпечують роботу усіх видів транспорту. Мінеральні добрива, які
виробляють із корисних копалин, широко застосовуються у сільському
господарстві

Мінеральні ресурси значною мірою визначають економічний потенціал кожної
країни. Проте головною їх особливістю є те, що вони, на відміну від рослинних
і тваринних ресурсів, належать до так званих непоновлюваних природних
ресурсів. У їх використанні складається критична ситуація, яка пов'язана
передусім з різким зростанням видобутку корисних копалин у всьому світі.

Природні мінеральні ресурси України. Наша держава має потужний і
розвинений мінерально-сировинний комплекс. З розвідкою, видобутком,
переробкою та використанням мінеральної сировини прямо чи опосередковано
пов'язані 48 % її промислового потенціалу, до 20 % трудових ресурсів, 25 %
національного доходу. Різноманітність і запаси мінеральних ресурсів України
оцінюються зарубіжними експертами у 8 балів за 10-бальною шкалою.
Відповідно до такого високого показника, Україна належить до головних
мінеральио-сировинних держав світу, і за запасами основних видів корисних
копалин з розрахунку на душу населення посідає одне з перших місць у Європі.
В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, для видобутку яких
відкрито близько 20000 родовищ. За даними НАН України, потреби нашої
країни у природних ресурсах були забезпечені так, %:

Гірничі розробки (кар'єри, шахти, свердловини) істотно впливають на природні
ландшафти. Тільки на території Донбасу гірничовидобувні роботи проводяться
на території близько 10 000 км². За роки існування вугільної промисловості
навколо шахт утворилися тисячі териконів, які займають велику площу переважно родючих земель. До того ж, утворюються такі специфічні джерела
забруднення, як шахтні води, що мають щорічний об'єм у цьому регіоні близько 1 млрд. м , які скидаються у поверхневі водойм і водотоків. Це
призводить до загибелі біоти, замулення водойм, погіршення питного
водопостачання, деградації зрошуваних земель. Наслідком цього є те, що в
багатьох донбаських колодязях вода така забруднена, що пити її не можна.
Нині у 90 селах використовують привозну питну воду.

Рекультивація (поновлення) земель - комплекс робіт, спрямованих на
відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель.
Розрізняють два етапи рекультивації:

Гірничотехнічний, - протягом якого засипають порожньою породою провали,
вирівнюють насипи, влаштовують тераси на схилах.

Біологічний, - який передбачає підбір груп живих організмів, діяльність яких
сприятиме поновленню родючості на порушеній площі і в цілому
оздоровленню ландшафтів; засівання площ бобовими рослинами, які
збагачують грунт на азот і розпушують його своєю кореневою системою.

У технології рекультивації порушених земель можна виділити три основні
групи практичних завдань:

1) розробка технологічних заходів реконструкції територій для
успішного формування рослинності, що відповідає природним особливостям
місцевості;

2) розробка заходів щодо охорони поновлюваного ландшафту;

3) використання технічних засобів перенесення ґрунту, планування
поверхні, транспортування матеріалів (рис. 3,4).

Завданням рекультивації є не тільки повернення землі для використання в
сільському і лісовому господарствах, а й запобігання її подальшій деградації,створенім стійких екологічних систем, оздоровлення природного середовища
регіону.

Рекультивація земель має здійснюватися на ландшафтно-екологічних
принципах, що передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів
реабілітації порушених територій, створення продуктивних ценозів,
підвищення і відтворення родючості рекультивованих ґрунтів і запобігання
негативному впливу техногенних утворень на природне середовище.

Площа порушених земель в Україні становить понад 190 тис. га. Цільове
призначення рекультивованих земель України - сільське господарство, лісові
насадження, водойми, під забудови, рекреаційні (для баз відпочинку) та ін.

Законом України про охорону природного середовища і ресурсів передбачено
заходи охорони надр і посилення адміністративної та кримінальної
відповідальності за забруднення земель і погіршення якості земельних ресурсів.

Проблема видобутку і використання корисних копалин сьогодні стає дедалі
актуальнішою. За оцінкою спеціалістів, усю сировину, що видобувається із
земних надр за рік, можна навантажити у залізничний потяг завдовжки 700 тис.
км, який 17 разів може опоясати земну кулю по екватору. Проте більшість
матеріалів, взятих у природи, залишається невикористаними. Незважаючи на
досягнення в технології виробництва, у відходи йде майже 98% корисних
речовин. Наприклад, втрати вугілля під час видобутку становлять 27%, тобто
кожна четверта його тонна залишається у надрах; гірничо-хімічної сировини у
шахтах залишається від 20 до 50%.

Основні заходи спрямовані на покращення ґрунтів:

Оцінка ґрунтів та їх раціональне використання.

Обмеження використання мінеральних добрив.

Правильна система землеробства, впровадження сівозміни.

Боротьба з ерозією.

Покращення властивостей ґрунтів, підвищення їх врожайності.

Правильна система меліоративних заходів.

Контроль вмісту забруднень.

Моніторинг ґрунтів - аналіз, оцінка і прогноз стану грунтів.