Заходи безпеки при експлуатації балонів

Будь-який виробничий процес неможливий без застосування різноманітних балонів, призначених для зберігання, перевезення та використання стиснених (азот, повітря, кисень, сірководень), зріджених (аміак, сірчистий ангідрид, діоксид вуглецю, фреон) чи розчинних (ацетилен) газів під тиском 0,6 ..15 МПа.

Причини вибухів можна поділити на загальні для всіх балонів і на специфічні - для окремих із них. До загальних відносяться: удари або падіння балонів, особливо при високих чи низьких температурах, оскільки у першому випадку різко зростає тиск у балоні за рахунок нагрівання газу, що міститься у ньому, а у другому - матеріал, з якого виготовлений балон, набуває крихкості; переповнення балона зрідженим газом без залишення вільного нормованого об'єму (близько 10% усього об'єму балона); нагрівання балона сонячними променями чи від інших джерел, що спричиняє збільшення тиску у ньому вище допустимого, помилкове використання балона, наприклад, наповнення кисневого балона метаном, занадто швидке наповнення балона, яке також супроводжується різким нагріванням газу і, як наслідок, збільшенням тиску.

Вибуху балонів внаслідок ударів, падінь запобігають підвищенням їх механічної міцності за рахунок застосування спеціальних матеріалів і способів виготовлення, контролю якості виготовлення та обладнанням запобіжними ковпаками й опорними башмаками. Для виготовлення балонів застосовують вуглецеву та леговану сталь. Якщо гази перебувають під тиском до 3 МПа, допускається застосування зварних конструкцій, при більш високому тиску - безшовних.

Вибухи балонів через неправильне наповнення чи швидкий відбір газу попереджують обладнанням їх вентилями з редукційними клапанами, які забезпечують відбір газу при більш низькому тиску, ніж у балоні.

Для запобігання неправильному використанню балонів, призначених для різних газів, бокові штуцери вентилів повинні мати різну різьбу (для кисню та інертних газів - праву, для горючих - ліву). Крім того, балони фарбують у відповідний колір, наносять на них кольорові смуги та написи (табл. 17.3.). Балони також маркують - вибивають на верхній сферичній частині металевого корпусу такі дані: товарний знак та клеймо ВТК підприємства-виготовлювача, номер балона, фактичну масу порожнього балона (кг) та його місткість (л), робочий та пробний гідравлічний тиск (МПа), дату (місяць, рік) виготовлення і наступного опосвідчення. На балонах місткістю до 5 л або товщиною стінки менше 5 мм паспортні дані можуть бути вибиті на пластині, припаяній до балона, або нанесені фарбою.

При експлуатації у приміщеннях балони необхідно розміщувати на відстані не менше 1,0 м від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів і печей та на відстані не менше 5,0 м від джерел відкритого полум'я. Переміщення балонів має здійснюватися на спеціально пристосованих для цього візках або за допомогою інших пристроїв.

Балони з газом належить транспортувати і зберігати із накрученими ковпаками, а для горючих газів - із ковпаками та заглушками. Під час перевезення у горизонтальному положенні на ресорному транспорті або на автокарах між балонами встановлюються прокладки із дерев'яного брусся з вирізаними гніздами, мотузкових або гумових кілець товщиною не менше 25 мм (по два кільця на балон). При цьому балони укладають вентилями в один бік. Перевезення балонів у вертикальному положенні здійснюють у спеціальних контейнерах або без них із використанням прокладок між балонами і загорожі від можливого падіння.

Таблиця 17.3