Різновиди оздоровчих видів гімнастики та їх характеристика

Залежно від історичних умов і місця виникнення, усі системи оздоровчої гімнастики можна умовно поділити на східні та європейські. Останнім часом до них приєдналися американські, що стали інтернаціональними. На відмінно від східних (йога, цигун, ушу, східні одноборства із системою етичних правил і фізичних вправ), європейські системи порівняно молоді. Європейській та американській школам притаманна настанова на виконання певних рухів, що впливають на окремі м’язові групи, суглоби, зв’язки. М’язовій системі віддається першочергова роль у підтриманні здоров’я. м’язовий пріоритет здоров’я виражають і національні гімнастичні школи, що виникли в Європі (німецька, шведська, сокольська) (7).

Східні оздоровчі системи особливу увагу звертають на комплексність тріади: рух, дихання і свідомість. Особливість східних систем полягає в тому, що людина, яка прагне фізичної досконалості, повинна мати високі моральні якості (чесність, доброту, любов до людей, повагу до Вчителя, благородство тощо) (1, 6, 7).

Крім того, розробляються й удосконалюються наукові, індивідуальні й авторські системи оздоровчого фізичного тренування на основі використання гімнастичних вправ. Серед них відомі системи:

- М. Амосова «Режим обмежень і навантажень», «Тисяча рухів»,у яких використовуються нескладні гімнастичні вправи з великою кількістю повторень;

- Духовна система «Детка» П. Іванова– система вправ для загартування;

- Каланетика Каллан Пінкней– вправи на основі статичного напруження або виконані з невеликою амплітудою та поєднані з розтягуванням;

- пілатес, розроблений Йозефом Пілатесом– вправи для корекції та виправлення постави, позбавлення болів у хребті, збільшення гнучкості, поліпшення фігури;

- аеробіка Джейн Фонди– поєднання засобів гімнастики, танцювальних і бігових вправ з музикою тощо.