Зміст заняття

Визначення поняття кардіомегалія. Особливості кардіомегалії (дифузне збільшення порожнин, переважне збільшення окремих порожнин серця, гіпертрофія міокарда) при різних захворюваннях (міокардит, ендокардит, перикардит, кардіоміопатії, уроджені, придбані вади серця). Механізми розвитку кардіомегалії при різних захворюваннях. Зміни ЕКГ, ехоКГ, рентгенологічної картини при кардіомегалії, значення інвазивних методів (вентрикулографія, коронарографія) для діагностики кардіомегалії різного генезу.

Кардіомегалія (КГМ) - значне збільшення розмірів серця за рахунок його гіпертрофії та дилатації або нагромадження продуктів порушеного обміну речовин, або розвитку неопластических процесів. Гіпертрофія міокарда є компенсаторною реакцією, що дозволяє серцю підтримувати нормальний кровообіг при наявності того чи іншого патологічного стану. Гіпертрофія ніколи не приводить до значного збільшення розмірів серця й супроводжується лише помірним розширенням його меж. КМГ виникає, як правило, при розвитку міогенної дилатації серця й характеризується різними симптомами серцевої недостатності й порушенням ритму. В залежності від причин, що викликають збільшення розмірів серця, спочатку можливий розвиток парціальної КМГ (значне збільшення окремої серцевої камери), внаслідок чого розвивається тотальна КМГ. Дифузні ураження міокарда відразу приводять до тотальної КМГ. Найчастіше ступінь КМГ залежить від тривалості патологічного процесу, що викликає збільшення розмірів серця, і його виразності.

Особливості кардiомегалiї в дитячому віці.

●У дiтей немовлячого вiку в основному визначається концентрична гiпертрофiя мiокарду, у цих випадках гiпертрофiя серцевого м'язу наступає без його розтягування, розмiри серця збiльшуються одночасно зовнi та всередину за рахунок зменшення об'єму серцевих порожнин. З цiєї причини, незважаючи на наявнiсть гiпертрофiї, визначається зменшення хвилинного об'єму, пониження кров'яного тиску та явища гострої серцевої недостатностi внаслiдок бiльш значної гiпертрофiї лівого шлуночку.

●Кардiомегалiя у новонароджених: досить рідко у новонароджених зустрічається кардiопульмональний синдром, при якому визначається тривалий цiаноз, збiльшення розмiрiв серця влiво. Пiд впливом кисневого лiкування стан дитини полiпшується. Збiльшення серця спостерiгається при важких формах надшлуночкових тахiкардiй, якi також можуть вiдмiчатися у новонароджених.

●Кардіомегалія при ВВС у новонароджених визначається тiльки у тих випадках, коли аномалiя несумiсна з життям. У таких випадках дiагноз підтверджується наявнiстю серцевих шумiв, прискоренням дихання та цiанозом серцевого походження, який пiдсилюється пiд час плачу дитини. Виключенням є стеноз гирла аорти, при якому дитина може народитися з великим серцем, але цiаноз вiдсутнiй, а серцевий шум при великiй тахiкардiї не прослуховується.

●При токсико-iнфекцiйних хворобах новонароджених збiльшення розмiрiв серця може бути обумовлено гострим мiокардитом, гострим ендомiокардитом, гострим перикардитом. Ураження рiзних частин серця або ураження в цiлому визначається при сепсисi. Незалежно вiд iнших симптомiв, у разi розвитку гострого мiокардиту та ендомiокардиту, загальний стан швидко погiршується, дихання прискорюється та утруднюється, границi серця розширюються, тони серця глухi, серцева дiяльнiсть в деяких випадках прискорюється, в iнших-сповiльнюється, з'являється цiаноз, який наростає при фiзичному навантаженнi та при плачi.

●Досить часто у цьому вiцi зустрiчається гнiйний перикардит. Перикардит не завжди призводить до значного збiльшення серцевої тiнi, так як смерть наступає швидко, ще до появи значної кiлькостi ексудату. У цьому вiцi слiд пiдозрювати наявнiсть гнiйного перикардиту при всiх септичних iнфекцiях, при iнфекцiях дихальної системи, особливо при наявностi блiдостi, тахіпное, тахiкардiї, цiанозу, глухостi серцевих тонiв, що з'являються пiд час основного захворювання.

●Кардiомегалiї у дiтей старшого вiку подiляються на первиннi та вториннi. Первиннi кардiомегалiї майже не зустрiчаються у дiтей старшого вiку. Набутi кардiомегалiї пов'язанi з iнфекцiйним ураженням серця. Найбiльш суттевим є ураження серця при ревматизмi та гострих iнфекцiйних захворюваннях. У старших дiтей кардiомегалiя зазвичай пов'язана з набутими серцевими вадами, при яких запальний процес ендокарду закiнчується стiйким ураженням клапанiв.

Основні причини кардіомегалії

Незважаючи на те що список можливих причин збільшення серця досить великий, група порушень, що приводять до кардіомегалії, які зустрічаються в клінічній практиці в більшості хворих, відносно мала. Це: міокардити, артеріальна гіпертензія, аневризми серця, міокардитичний кардіосклероз, вади серця, синдром Марфана, дилатаційна або застійна кардіоміопатія, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія або ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, необструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія, легеневе серце, ендокринопатії (дистрофія міокарда при цукровому діабеті, тиреотоксикозі, гіпотіреозі, акромегалії), нервово – м'язові захворювання, хвороби обміну речовин (гемохроматоз, глікогеноз, мукополісахаридоз, ліпоїдоз, амілоїдоз, ожиріння), «спортивне» серце, пухлини серця (міома, рабдоміома, саркома, метастатичні ураження), випіт у перикард і перикардити, хвороби крові (анемія, лейкози), дистрофія міокарда при уремії.

При діагностиці кардіомегалії насамперед необхідно бути впевненим в істинності збільшення границь серця. Цілий ряд станів, багато з яких зустрічаються досить часто, можуть симулювати збільшення серця (псевдокардіомегалію).