Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК), її склад і функції

ЛКК – це нештатний колегіальний орган, що призначається для вирішення складних і відповідальних питань експертизи тимчасової непрацездатності. Згідно Положення, такі комісії утворюються в лікувально-профілактичних закладах, де експертизу здійснюють не менш ніж 15 лікуючих лікарів. У великих лікарнях, з багаточисельним штатом лікарів, утворюється декілька ЛКК, причому одна з них – провідна - називається центральною.

Керує комісією звичайно її голова – заступник головного лікаря лікарні по експертизі (завідуючий поліклінікою), а при його відсутності за штатним розкладом – безпосередньо головний лікар ЛПЗ. Членами ЛКК є завідуючий відповідним відділенням лікарні (поліклініки), а також лікуючий хворого лікар. Причому, постійним в комісії є тільки її голова, а члени ЛКК змінюються залежно від того, з якого відділення хворий і який в нього лікуючий лікар. Так, наприклад, коли комісія здійснює огляд хворих із захворюваннями внутрішніх органів (серця, легень тощо) до складу комісії входять завідуючий терапевтичним відділенням і лікуючий лікар-терапевт.

Комісія вирішує такі основні питання:

1) виконує консультативні функції, розв'язує складні та конфліктні питання експертизи тимчасової непрацездатності;

2) при необхідності направляє важкохворих на консультування та лікування у спеціалізовані лікувальні заклади, клініки медичних НДІ;

3) у необхідних випадках здійснює поглиблене обстеження громадян і видачу медичного заключення про стан здоров'я;

4) видає і продовжує листки непрацездатності, зокрема, у таких випадках:

- часто і довгохворіючим (ЧДХ);

- для спеціального лікування в іншому місті;

- іногороднім непрацездатним громадянам;

- для відпуски на санаторно-курортне лікування;

- по догляду за дорослим хворим членом сім'ї на термін більше трьох днів;

5) видає заключення про необхідність у зв'язку зі станом здоров'я та обмеженням працездатності переведення на іншу доступну роботу особам, які того потребують і не мають інвалідності;

6) здійснює відбір та направлення на огляд у МСЕК часто і довго хворіючих, а також інших громадян з ознаками стійкої непрацездатності.