Провідні наукові та організаційні принципи медико-соціально експертизи

Як і будь-яка інша галузь знань і практичної діяльності, медико-соціальна експертиза базується на певній сукупності провідних понять, правил, законів. Саме вони у своїй сукупності і складають основоположні принципи предмета. До числа таких принципів медико-соціальної експертизи слід віднести наступні:

- державний характер;

- демократичність у діяльності;

- правова забезпеченість;

- наукова обґрунтованість;

- профілактична спрямованість.

Детальніше розглянемо зміст кожного з цих принципів.

Державний характер МСЕ

Згідно статті 46 Конституції України, держава гарантує громадянам соціальний захист у випадку втрати працездатності. Звідси саме вона відповідає за створення і організацію роботи державних органів, які мають здійснювати соціальний захист. Передовою ланкою в системі таких органів є заклади медико-соціальної експертизи, рішення яких про характер, ступінь, категорію непрацездатності є своєрідною преамбулою для визначення прав у громадян на певні види соціальної допомоги та обслуговування.

Створивши у складі органів охорони здоров’я єдину систему медико-соціальної експертизи, держава захищає інтереси громадян, гарантуючи їм право на безоплатну, доступну, клінічно та юридично обґрунтовану експертизу.

Таким чином, однією із функцій нашої держави є, зокрема, організація медико-соціальної експертної справи. Діяльність будь-яких відомчих, кооперативних, приватних органів МСЕ законодавством не передбачена.

Демократичність у діяльності

Як відомо, принцип демократичності є основою організації і діяльності усіх органів, установ. Не обходить це і роботу закладів медико-соціальної експертизи. І це не просто красиві слова, а доказові ствердження.

Демократичною, перш за все, є існуюча в Україні система органів МСЕ, в складі якої є заклади керівні і виконавчі, вищі і первинні. Усі разом ці органи утворюють цілісну систему, що функціонує на основі принципів демократичного централізму.

Також демократичною є процедура експертного засідання і прийняття рішення. Комісія МСЕ є колегіальним органом, де відповідні рішення приймаються не одноосібно, а як продукти колективної думки групи спеціалістів. Так, первинні МСЕК приймають кожне окреме експертне рішення тільки за умовою одноголосності, єдності думок усіх членів комісії. Якщо така єдність не досягається, тобто, коли виникає розходження думок, рішення не приймається і матеріали експертизи передаються на розгляд комісії вищого рангу. Вищі ж МСЕК, оскільки вони є останньою ланкою у системі виконавчих органів медико-соціальної експертизи, приймають експертні рішення за принципом більшості голосів.

Нарешті, демократичність у діяльності органів МСЕ забезпечується правом громадян на оскарження їх рішень у встановленому порядку. Так, у випадку незадоволення рішенням МСЕК, кожна людина має право вимагати направлення на повторний експертний огляд в комісію вищого рангу.

Таким чином, демократичність у діяльності органів МСЕ забезпечується дією трьох основних факторів:

- існуючою структурою органів МСЕ, що діють на основі принципів демократичного центризму;

- колегіальність при прийнятті експертних рішень;

- правом громадян на оскарження рішень органів МСЕ.

Правова забезпеченість медико-соціальної експертизи

Діяльність органів МСЕ є нормально регламентованою, регулюється низкою відповідних законів, постанов та інструкцій. Усі заклади медико-соціальної експертизи, не залежно від їх місцезнаходження, рангу, специфіки діють у єдиному правовому полі, тобто керуються однаковими нормами права.

Серед низки нормативних актів, що стосуються питань медико-соціальної експертизи, можна виділити документи загальної і спеціальної дії. До загальних відносять такі, що стосуються різних проблем, у тому числі зачіпають і питання МСЕ. Прикладом документів загальної дії може бути Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, який прийнятий 21 березня 1991 року, з наступними змінами. Цей Закон широко розкриває права і проблеми інвалідів. Разом з тим розглядає і певні важливі питання медико-соціальної експертизи.

Існує багато нормативних актів спеціальної дії, які безпосередньо регламентують діяльність органів МСЕ. Серед них назвемо два найбільш важливі. Головний документ – це Положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджено Кабінетом Міністрів України 22 лютого 1992 року. Положення розкриває основні складові діяльності органів МСЕ: їх структуру, функції, організацію роботи, методику експертизи тощо. В порядку розвитку і деталізації Положення, 4 квітня 1994 року уряд прийняв документ, який називається так: „Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності”. В ньому, зокрема, більш глибоко розкиваються питання про порядок експертного встановлення окремих категорій (причин) інвалідності.

При вивченні матеріалу предмета названі вище нормативні акти повинні широко використовуватися як першоджерела інформації.

Наукова обґрунтованість медико-соціальної експертизи

Як відомо, медико-соціальна експертиза тісно пов’язана з рядом природничих та суспільних наук, живиться розробленими ними положеннями і законами, які є науково-методологічним фундаментом галузі.

Наукову обґрунтованість МСЕ детальніше розглянемо на прикладі її зв’язків з фізіологією, адже вона вивчає закономірності функціонування живих організмів, зокрема, людини, що дуже важливо для експертної науки і практики.

Одним із центральних вчень фізіології є теорія нервізма академіка І.П. Павлова. Сутність цього вчення полягає в тому, що в організмі головним керуючим, регулюючим центром є центральна нервова система, яка забезпечує цілісність організма як збалансованої системи та його оперативне пристосування до змін в умовах довкілля.

З теорії нервізма для спеціалістів-експертів випливає два важливих висновки. По-перше, якщо організм людини є цілісною системою, в якій всі складові між собою тісно пов’язані і взаємодіють, то виникнення порушення в діяльності одного органу тягне за собою ланцюгову реакцію, яка в кінці-кінців обертається порушенням роботи всього організму, а звідси, виникненням функціональної недостатності.

По-друге, порушення здоров’я погіршує здатність організму до своєчасного і якісного його пристосування до умов і вимог життя, до виникнення суттєвого обмеження життєдіяльності людини. Саме такі обставини можуть призводить до прийняття органами МСЕ рішення про визнання людини інвалідом. Разом з тим, адаптаційні здатності організму не є статичними. З часом, під впливом заходів реабілітації і вольових зусиль людини, виробляються механізми компенсації, які допомагають їй пристосуватися до життя і праці в нових умовах. Таким чином, завдяки адаптаційно-компенсаторним здатностям, в розвитку яких велику роль відіграє центральна нервова система, навіть при певних стійких порушеннях стану здоров’я, може досягатися значне покращення показників життєдіяльності і працездатності людини.

Профілактична спрямованість медико-соціальної експертизи

Не зважаючи на те, що центральне місце в діяльності органів МСЕ займає робота по забезпеченню клінічно і юридично обґрунтованої та якісної експертизи, стратегічним напрямком їх діяльності є профілактична спрямованість.

Це означає, що експерти не повинні пасивно очікувати звернень громадян з вже порушеними здоров’ям і життєдіяльністю, а проводити систематичну активну роботу, яка спрямована на їх своєчасне запобігання, попередження.

Адже добре відомо, що з клінічної та економічної точок зору набагато легше буває не допустити розвитку тяжких порушень здоров’я, що зумовлює інвалідність, аніж у випадку їх виникнення добиватися відновлення порушених функцій організму та повноцінної життєдіяльності людини.

Ось чому спеціалісти органів МСЕ, які добре знають етіологію різних видів патології і шляхи їх профілактики, повинні виступати організаторами роботи по попередженню та зниженню інвалідності серед населення. Це діяльність має велике соціальне та економічне значення.