Безпровідні мережеві карти (Wi-Fi).

Дані передаються по радіоканалу на частоті 2.4 Ггц (найбільш поширений стандарт). Для мережевих карт тих, що підтримують стандарт 802.11b швидкості складає від 1 до 11 Мбіт/с. Для стандарту 802.11g швидкості може досягати 54 Мбіт/с і навіть 108 Мбіт/с для не стандартних рішень окремих виробників. У будь-якому випадку, швидкість і навіть сама можливість передачі даних сильно залежить від потужності передавача, використовуваних антен, відстані між комп'ютерами, числа і характеру перешкод на шляху розповсюдження сигналу, наявність поряд інших безпровідних пристроїв і джерел перешкод. Зовнішній вигляд мережевої карти приведений на рис. 1.16.

а) б) в)

а – у виді окремої плати, б – PCMCIA/Cardbus модуль, в – USB-модуль

Рисунок 1.16 – Фізична реалізація безпровідних мережевих карт (Wi-Fi)

Вище були перераховані тільки найпоширеніші технології, що застосовуються в мережевих картах локальних мереж. Існують мережеві карти, що підтримують і інші протоколи. Наприклад, в локальних мережах можуть використовуватися мережеві адаптери протоколу АТМ (швидкості від 155 до 622 Мбіт/с, якісна передача мультимедійного трафіку, використовується переважно в глобальних мережах) або 100VG-AnyLAN (швидкість 100 Мбіт/с, мало поширений).

Мережеві карти також можна умовно розділити на мережеві карти для клієнтських комп'ютерів і мережеві карти для серверів. У мережевих картах для клієнтських комп’ютерів значна частина роботи перекладається на драйвер мережевої карти. Наприклад на стандартний драйвер фірм Microsoft і 3Com – драйвер NDIS (Network Driver Interface Specification), або драйвер ODI (Open Datalink Interface) фірми Novell, що використовується у мережах NetWare. Завдяки такому підходу мережева карта виявляється простішою і дешевшою проте сильніше завантажує центральний процесор комп'ютера, який вимушений виконувати частину функцій мережевої карти, замість виконання прикладних завдань користувача. Тому мережеві карти, призначені для серверів, зазвичай забезпечуються власними процесорами, які самостійно виконують велику частину функцій мережевої карти. Серверні мережеві карти можуть мати два або більш мережевих роз’ємів (рис.1.17), надавати можливості для балансування навантаження або створення резервних зв'язків (декілька карт об'єднуються в групу, яка представляється операційною системою як одна віртуальна карта), можливості «гарячої» заміни мережевої карти без виключення сервера, «самовідновлення» драйверів мережевої карти, автоматичне відстеження і усунення збійних ситуацій і ін.

Рисунок 1.17 – Багато-портова серверна мережева карта

Прикладами таких карт можуть виступати 3C980C-TXM Fast EtherLink Server, D-Link DFE–570 TX, SMC Tiger Array 2 і ін.