Роль лікуючого лікаря у здійсненні експертизи

Зрозуміло, що лікуючий лікар є центральною фігурою в переважній більшості лікувально-профілактичних закладів. Повноваження лікуючого лікаря широкі і відповідальні. Надаючи громадянам кваліфіковану медичну допомогу, вони, зокрема, виконують такі функції:

- діагностичну – проводять медичний огляд, призначають необхідні лабораторні, функціональні обстеження з метою оцінки стану здоров'я та виявлення його порушень;

- лікувальну функцію – призначають хворим показані їм методи та засоби лікування;

- профілактичну функцію – здійснюють систему заходів, які спрямовані на запобігання, недопущення серед населення захворюваності і травматизму;

- експертну функцію – лікуючі лікарі наділені правом встановлювати у громадян тимчасову непрацездатність і видавати відповідні документи, що підтверджують такий стан.

Детальніше розглянемо права і обов’язки лікуючих лікарів щодо здійснення експертизи тимчасової непрацездатності. При амбулаторному обслуговуванні (в поліклініці, вдома) лікуючий лікар має право самостійно встановлювати у хворих тимчасову втрату працездатності і видавати листок непрацездатності (інший відповідний документ) на такі терміни:

- при першому зверненні – до п'яти календарних днів;

- при повторному зверненні і збереженні непрацездатності – ще у межах п'яти календарних днів (разом до 10 календарних днів).

Тоді ж, коли непрацездатність зберігається і далі, а також у випадках стаціонарного лікування, питання про подальшу “долю” хворого щодо продовження звільнення від роботи за станом здоров'я лікуючий лікар вирішує разом із завідуючим відповідним відділенням лікарні.

Не зважаючи на певні обмеження повноважень, роль лікуючого лікаря у здійсненні експертизи працездатності дуже значна. Справа у тому, що у 70-75% випадків тимчасова непрацездатність встановлюється в амбулаторних умовах і вичерпує себе вона у термін до 10 календарних днів. Тому у переважній більшості випадків усі питання експертизи і видачі відповідних документів вирішуються на рівні лікуючого лікаря. І тільки тоді, коли непрацездатність виявляється затяжною, або хворого кладуть на лікування в стаціонарне відділення лікарні, до вирішення експертних питань, окрім лікуючого лікаря, залучаються інші спеціалісти і посадові особи лікувального закладу.