Билет 17

2.В’язкість газів — це властивість газів (і рідин), завдяки якій вирівнюються швидкості різних шарів газу. Швидкості сусідніх шарів газу, якщо вони різні, вирівнюються тому, що із шару газу з більшою швидкістю руху переноситься імпульс (кількість руху) до шару, який рухається з меншою швидкістю.

У напрямі, перпендикулярному до осі х, швидкість руху в усіх точках однакова. Це означає, що швидкість υ є функцією тільки координати х. Тоді, як показує досвід, зміна кількості руху р, що передається через площадку, перпендикулярну до осі х, визначають рівнянням

де — градієнт швидкості вздовж осі х, який характеризує зміну швидкості вздовж цієї осі на одиницю довжини. Знак мінус в (5.19) означає, що імпульс передається у напрямі,

протилежному .

Метод вимірювання коефіцієнта в’язкості, який ґрунтується на використанні формули Пуазейля, часто називають капілярним методом, а відповідні прилади — капілярними віскозиметрами. Для течії в циліндричній трубі (капілярі) перехід до турбулентного руху відбувається, коли безрозмірна величина стає більшою, ніж деяке критичне значення, порядку 1000. Тут ρ — густина газу; — середня швидкість течії; r — радіус труби; η — в’язкість газу. Ця величина називається числомРейнольдса (звідси і позначення Rе). Якщо число Рейнольдса менше від критичного значення, то рух ламінарний, а якщо перевищує його — турбулентний.