Билет 12

2.РАУЛЯ ЗАКОН: тиск насиченої пари даного компонента розчину, тобто парціальний тиск пари компонента, дорівнює тиску насиченої пари цієї речовини у вільному стані, помноженому на її мольну частку в розчині x_і: (1)

Для розчинника можна записати (2)

Оскільки у бінарному розчині х₁ = 1 — х₂, то (3)

тобто відносне зниження тиску насиченої пари розчинника над розведеним бінарним розчином не залежить від природи розчиненої речовини і дорівнює її мольній частці х₂.

Якщо другий компонент — нелетка речовина, то p₁ є одночасно і загальним тиском насиченої пари над розчином P_заг. Розчини, які підпорядковуються Р.з., називаються ідеальними.

∆T_{кип= E·m},(4)

де Е — ебуліоскопічна стала розчинника.

Для реальних розчинів наведені рівняння Р.з. будуть справедливими при заміні концентрації певною її функцією, яка називається термодинамічною активністю або просто активністю відповідного компонента a_i. Напр., рівняння (1) набуває вигляду (6)

Вираз (6) називають узагальненим рівнянням Р.з. і може бути застосованим як для ідеальних, так і для реальних розчинів. Величина активності залежить від природи і концентрації всіх компонентів розчину, а також від тиску і температури. Розв’язавши рівняння (6), відносно а_і маємо (7)

Із виразу (7) випливає, що, по-перше, а_і — безрозмірна величина і, по-друге, є відносною активністю, тому що виражена через відношення тиску пари компонента у даному розчині до тиску пари компонента у чистому стані. Такий стан можна вважати стандартним, по відношенню до нього визначається активність і де вона дорівнює одиниці. Такий підхід використовують при вивченні властивостей розчинів не­електролітів.