Билет 1

С появлением человека и общества природа вступила в новый этап своего существования – стала испытывать на себе антропогенное влияние (то есть влияние человека и его деятельности).

Первоначально отношения человека и природы представляли собой взаимное воздействие друг на друга – человек самостоятельно (без применения сложных технических средств) извлекал для себя пользу из природы (пища, полезные ископаемые), а природа воздействовала на человека, причем человек был не защищен от природы (например, различных стихий, климата и т.д.), сильно зависел от нее.

По мере становления общества, государства, роста технической оснащенности человека (сложные орудия труда, машины) возможность природы влиять на человека уменьшилась, а влияние человека на природу (антропогенное влияние) усилилось.

Начиная с XVI – XIX вв., когда было сделано большое число полезных для человека научных открытий, изобретений, значительно усложнились производственные отношения, влияния человека на природу стало систематическим и повсеместным. Природа стала рассматриваться человеком уже не как самостоятельная реальность, а как сырьевой источник для удовлетворения потребностей человека.

В ХХ столетии, когда планомерный научно-технический прогресс ускорился в несколько раз и перерос в научно-техническую революцию, антропогенное влияние приблизилось к катастрофическому уровню.

В настоящее время мир техники (техносфера) практически превратился в самостоятельную реальность (суперсовременные технические открытия, сделавшие возможности человека влиять на природу безграничным, всеобщая компьютеризация и т.д.), а природа почти полностью подчинена человеку.

Главная проблема (и опасность) современного антропогенного влияния заключается в несоответствии безграничных потребностей человечества и почти безграничных научно-технических возможностей влияния на природу и ограниченных возможностей самой природы.

В связи с этим возникает экологическая проблема – проблема охраны окружающей среды от пагубного влияния человека.

Самыми опасными направлениями пагубного влияния человека на природу (и его последствиями) являются:

истощение недр – на протяжении своей истории, а особенно в ХХ веке человечество беспощадно и в неограниченных количествах добывало полезные ископаемые, что привело к истощению (близкому к катастрофическому) внутренних резервов Земли (например, запасы энергоносителей нефти, каменного угля, природного газа могут быть исчерпаны уже через 80-100 лет);

загрязнение Земли, особенно водоемов, атмосферы промышленными отходами;

уничтожение растительного и животного мира, создание условий, при которых техническое развитие (дороги, заводы, электростанции и т.д.) нарушает привычные образ жизни растений и животных, изменяет естественный баланс флоры и фауны;

применение атомной энергии как в военных, так и в мирных целях, наземные и подземные ядерные взрывы.

Для того чтобы выжить и не довести планету до техногенной катастрофы, человечество обязано всячески уменьшить свое вредное влияние на окружающую среду, особенно вышеуказанные наиболее опасные его виды.

Общее понятие природы и общества, их отношений
Планета Земля – носитель всех необходимых условий для возникновения жизни. Возможная уникальность жизни на Земле
Главные составные части природы
Главные составные части общества
Социальная экология
Проблема народонаселения

Билет 1

1. Ідеальний газ - це ідеалізована модель реальних газів, згідно якої : відсутня взаємодія між молекулами; молекули – матеріальні точки певної маси (займають безмежно малий об’єм в порівнянні з об’ємом посудини); при зіткненні між собою та зі стінками посудини ведуть себе як пружні кульки; молекули рівномірно розподілені по об’єму.

Ідеальний газ при будь-яких умовах завжди перебуває у стані газу.

З першого припущення виходить, що відстані між молекулами набагато перевищують розміри молекул, і тому молекули можна розглядати як матеріальні точки. З іншого боку, при великих відстанях між молекулами можна зневажити силами притягання й відштовхування між молекулами. Ця обставина виправдує друге припущення. Нагадаємо, що пружним називається удар, при якому механічна енергія тіл, що набувають зіткнення, залишається постійною. Виявляється, що дуже багато реальних газів при нор- мальних умовах (кімнатній температурі й атмосферному тиску) можна вважати ідеальними. Реальні розріджені гази за своїми властивостями є дуже близькими до ідеального газу.
,

Билет 1
2. Термодинамі́чні потенціа́ли — це набір функцій стану термодинамічної системи, який характеризує її поведінку при термодинамічних процесах. У випадку внутрішньої енергії і вільної енергії, їхня зміна у самочинних процесах дорівнює виконаній системою роботі.

До термодинамічних потенціалів належить внутрішня енергія, ентальпія, вільна енергія (потенціал Гельмгольца), вільна ентальпія (потенціал Ґіббса) та інші.

З чотирьох основних фізичних величин, які характеризують термодинамічну систему: тиску, об'єму, температури й ентропії, термодинамічні потенціали залежать тільки від двох. Дві інші визначаються, як похідні від термодинамічних потенціалів. Наприклад, знаючи вільну енергію, яка є функцією об'єму й температури, можна знайти тиск, встановивши, таким чином, рівняння стану.