Основні напрями і механізми забезпечення збалансованого розвитку України та її регіонів
Формування економічних методів управління природокористуванням в нових економічних умовах буде відбуватися і відбувається в таких напрямах:
Таблиця 9 - Напрями економічних методів управління природокористуванням
| Урахування та соціально-економічна оцінка природно- ресурсного потенціалу і екологічного стану територій | Здійснення кількісного та якісного обліку природних ресурсів та стану навколиш нього середовища, проведення їх порівняльної і комплексної соціально-економічної оцінки та можливих напрямів використання |
| Планування охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів | Розробка інноваційних механізмів реалізації екологічних програм. Створення ефективного механізму здійснення природо -ресурсних заходів |
| Фінансово-кредитний механізм природокористуван- | Удосконалення системи фінансування екологічних програм щодо заходів з охо рони навколишнього природного середовища за рахунок фондів екологічного страхування, екологічних та інших банків Впровадження системи пільгових екологічних інвестиційних проектів |
| Екологічне страхування | Створення державних фондів екологічного страхування та підтримка незалежних страхових компаній |
| Розвиток екологічних банків | Формування державного та регіональних екологічних банків. Створення спеціальних банків для реалізації великих екологічних фондів, для здійснення ними ряду банківських послуг |
| Екологічні фонди | Удосконалення структури екофондів та їх взаємодія. Створення ефективного механізму витрат коштів екофондів. Формування інноваційних екофондів. Створення екологічних фондів на підприємствах |
| Економічне стимулювання | Встановлення податкових, кредитних та інших пільг підприємствам та організаціям, які здійснюють природоохоронні заходи. Впровадження спеціального оподаткування екологічно небезпечної продукції та технологій, впровадження заохочуваль них цін і надбавок на екологічно чисту продукцію (товари, послуги). Здійснення державної підтримки підприємствам, які випускають природоохоронне обладнання, а також виконують роботи та послуги екологічного призначення |
| Формування ринку екологічних робіт та послуг | Створення консалтингових та інжинірин гових фірм. Організація роботи з ліцен зування діяльності природоохоронного призначення |
| Платність природокористування | Удосконалення видів платежу за користування природними ресурсами, а також механізмів платежу за забруднення довкілля, введення нових видів платежів |
| Економічний вплив на порушників природоохоронного законодавства | Компенсація збитків за забруднення, екологічні аварії |
Для оцінювання розвитку території відповідно до принципів сталого розвитку запропоновано використовувати індикатори сталого розвитку.
Індикатори сталого розвитку території — це показники, які використовують для оцінки стану здоров'я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров'я людей, якість і тривалість їхнього життя.
Ці показники мають бути єдиними для загальної оцінки певної території чи порівняльної оцінки декількох територій. На сьогодні найбільш відомими є такі індикатори: індекс екологічної стійкості; індекс реального прогресу; індекс стійкого економічного добробуту; індекс живої планети.
Приклади індикаторів сталого розвитку
Соціальні індикатори:
- середня тривалість життя;
- співвідношення середньої і мінімальної заробітної плати;
- чисельність населення, яке проживає в екологічно небезпечних умовах;
- темпи росту зайнятості населення;
- зниження дитячої смертності.
Економічні індикатори:
- темпи росту внутрішнього валового прибутку на одного жителя;
- зміна характеру особистого споживання продуктів харчування;
- використання природних ресурсів одним жителем.
Екологічні індикатори:
- споживання водних ресурсів, у т. ч чистої питної води;
- площа природно-рекреаційних зон;
- обсяги викидів в атмосферу оксидів карбону, сульфуру, нітрогену;
- обсяги побутових відходів та стічних вод;
- обсяги промислових відходів.
Для з'ясування ефективності дій влади і громадськості щодо впровадження принципів сталого розвитку здійснюється моніторинг індикаторів сталого розвитку. На основі відстеження змін індикаторів у часі для однієї і тієї самої території через певні проміжки часу.
Дані моніторингу індикаторів використовують при внесенні коректив у напрямі розвитку території, методів впровадження, змін у політиці управління територією.
Проблеми сталого розвитку України.
У проекті «Концепції сталого розвитку України» зазначено, що сталий розвиток в Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не лише породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності.
Проте при переході України на шлях сталого розвитку мають бути розв'язані такі головні проблеми:
- сприяння становленню громадянського суспільства;
- подолання бідності;
- відхід від таких процесів розвитку суспільства, які призводять до його деградації;
- створення цілісної системи законодавства у сфері сталого розвитку;
- введення дієвого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;
- вдосконалення процесу доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.
Для успішного просування шляхом сталого розвитку Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Пізніше у 1997 році на конференції «Ріо + 5» українська делегація підтвердила своє прагнення йти шляхом сталого розвитку. У тому ж році в Україні на державному рівні було створено національну комісію сталого розвитку, яка активно співпрацює з різними міжнародними природоохоронними організаціями.
Дата добавления: 2015-02-19; просмотров: 1286;