Участь України у забезпеченні переходу до сталого розвитку на міжнародному рівні

Гармонізація міжнародних екологічних відносин — один з основних шляхів виходу світової спільноти з екологічної кризи. Висока пріоритетність екологічного чинника у міжна­родних відносинах постійно зростає, що пов'язано з прогресу­ючим погіршенням стану біосфери.

Основні складові екологіч­ної кризи:

- парниковий ефект;

- виснаження озонового шару;

- деградація грунтів;

- радіаційна загроза;

- трансгенне перенесення забруднювачів;

- вичерпність енергетичних та інших ресурсів планети.

Вони стають екологічними імперативами і визначають нові норми і правила взаємодії держав. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього сере­довища набула глобального значення. Виникла потреба роз­робки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, спри­яли б збереженню екологічної рівноваги.

Загальновизнаним є той факт, що реалізувати стратегію виходу з неї можна лише на основі спільних зусиль природо­охоронних дій всіх країн. На теперішній час ні одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узго­джені дії всіх країн, їх координація на міжнародно-правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосто­ронній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій; укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність між­народних громадських партій та організацій («зелених» та «екологістів»).У світі існує значна кількість міжнародних екологічних організацій, які проводять різні наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат, атмосферу, гідросферу, ґрунти, рослинність і тваринний світ, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища.

Реалізують ці про­екти такі організації, як ЮНЕП (Програма ООН з навколиш­нього середовища), створена в 1973 р., яка координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього середовища, розробляє програми подальших спільних дій у цій галузі, ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організа­ція Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), ЄЕК (Європейська економічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація), МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресур­сів), заснована у 1948 році, МОДМ (Міжнародна рада з дослі­джень моря), МОК (Міжнародна організація з питань зміни клімату), ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи), засно­ваний у 1961 році, Римський клуб, заснований у 1968 році, Зелений світ, заснований канадськими захисниками природи у 1971 році, Всесвітня комісія з навколишнього сере­довища (1983).