Проведення випробувань

Перед випробуванням на зразки наносять необхідні мітки відповідно до табл. 3.1 і рис. 3.1–3.3. Мітки не повинні погіршувати якість зразків або викликати розрив зразків в місцях міток.

Товщину і ширину зразків вимірюють в трьох місцях, у середині і на відстані 5 мм всередину від міток. З набутого значення обчислюють середні арифметичні величини, за якими обчислюють площу початкового поперечного перерізу А₀.

Зразки, у яких мінімальне і максимальне значення товщини або ширини розрізняються більш ніж на 0,2 мм, не випробовують.

Зразки закріплюють в затискачі випробувальної машини по мітках, що визначають положення кромок затискачів так, щоб подовжні осі затискачів і вісь зразка співпадали між собою і напрямом руху рухомого затискача. Затискачі рівномірно затягують, щоб виключалося ковзання зразка в процесі випробування, але при цьому не відбувалося його руйнування в місці закріплення.

Випробування проводять при температурі 23±2 °С і відносної вологості 50±5 %, якщо в нормативно-технічній документації на матеріал немає інших вказівок.

Випробування проводять при швидкості розсовування затискачів випробувальної машини, передбаченої в нормативно-технічній документації на матеріал, яка повинна відповідати 100, 200 (250), 500 мм/хв.

При цьому вибирають швидкість так, щоб час від моменту прикладання навантаження до зразка і до його руйнування складало не менше 1 хв. при випробуванні матеріалів, що мають межу текучості, і не менше 30 с для матеріалів, що не мають межі текучості.

При випробуванні вимірюють навантаження і подовження зразка безперервно або на момент досягнення межі текучості, максимального навантаження, у момент руйнування зразка. При записі кривої "навантаження–подовження" визначають характеристики відповідно до рис. 3.5.

Рис. 3.5. Діаграма "навантаження–подовження":

1 – матеріал має межу текучості; 2 –матеріал не має межі текучості; а – прямолінійні ділянки на початку кривої "навантаження–подовження"; S – межа текучості; S_x – умовна межа текучості