Види випробувань

Всі випробування розділяють на вісім груп:

1) за методами, умовами і місцем проведення;

2) за призначенням;

3) за стадіями ЖЦ;

4) за тривалістю;

5) за рівнем проведення;

6) за видом впливу;

7) за результатами впливу;

8) за обумовленими характеристиками.

За методами, умовами і місцем проведення. Випробування поділяють на дві великі підгрупи:

- фізичні випробування реальних виробів або їхніх макетів;

- випробування з використанням моделей.

Фізичні випробування можуть проводитися на випробувальних стендах (стендові випробування), коли зовнішні фактори, що впливають (ЗВФ) створюють штучним шляхом.

Випробувальний стенд – технічний пристрій для установки виробу в заданих положеннях, створення впливів, знімання інформації й керування процесом випробувань. Випробувальні стенди можуть випус­катися серійно або створюватися в одиничному екземплярі.

Сучасні прецизійні закордонні стенди – великогабаритне, енергоємне й дороге устаткування із системою безпосереднього керування двигуном, із забезпеченням стабільності кутової швидкості, яка задається, за рахунок великої інерційної маси платформи, використання повітряного підвісу її осі обертання й ртутних струмовідводів (для виключення сухого тертя між нерухомою основою й обертовою платформою).

Випробування проводять у лабораторних умовах (лабораторні випробування), коли ЗВФ створюють за допомогою спеціальних методів і засобів, і на полігонах (полігонні випробування). Полігон - місце, призначене для проведення випробувань в умовах, близьких до умов експлуатації й забезпечення необхідними засобами випробувань. Полігонні випробування проводяться разом з тим об'єктом, на якому вони перебувають при експлуатації. При проведенні натурних випробувань випробовуються вироби, а не їхні моделі або складові частини, умови випробувань відповідають умовам експлуатації виробу за прямим призна­ченням, для морської навігаційної техніки вводять поняття швартових і ходових випробувань, для авіаційної й ракетної техніки - наземні й польоті випробування.

Випробування з використанням моделей проводять методами фізичного, математичного моделювання й статистичних випробувань.

Фізичне (математичне)моделювання полягає в тому, що об'єкт випробувань заміняється простою фізичною (математичною)моделлю, здатною імітувати зміни параметрів об'єкта.

Статистичні випробування полягають у тому, що шляхом багаторазо­вих випадкових випробувань визначають ймовірність появи деякої випадкової події (наприклад, відмови). Метод статистичних випробувань дозволяє визначити характеристики надійності.

Випробування за призначенням. За призначенням випробування розділяють на:

- дослідницькі – проводяться для вивчення певних характеристик і параметрів об'єкта при тому або іншому впливі, їх проводять за встановленими методиками і на атестованому устаткуванні;

- визначальні – для визначення кількісних показників надійності об'єкта;

- порівняльні – при яких випробовуються два або більше аналогі­чних або однакових об'єктів в однакових умовах для порівняння характеристик їхньої якості;

- контрольні випробування, проводять для встановлення відповідності характеристик виробу заданим.

Випробування за стадіями життєвого циклу. На стадії розробки випробування розділяються на наступні види:

- доводочні;

- попередні;

- приймальні.

Доводочні випробування – дослідницькі, і проводять їх з метою оцінювання впливу внесених змін для досягнення заданих значень показників якості (точність, надійність і та ін).

Після виконання першого етапу дослідницьких випробувань починається доведення характеристик приладу вимогам ТЗ.

Попередні випробування проводяться для встановлення відповідності дослідних зразків вимогам ТЗ і ТУ.

Приймальні випробування вирішують питання про постановку виробу на виробництво.

На стадії виробництва випробування розділяють на:

- кваліфікаційні – випробування установочної серії або першої промислової партії, проведені з метою виявлення готовності підприємства випу­скати продукцію в заданому об’ємі;

- пред'явницькі проводяться службою технічного контролю підприємства-виготовлювача перед пред'явленням виробу для приймання представником замовника або споживачем;

- приймально-здавальні випробування (ПЗВ) проводять за участю представника замовника;

- періодичні проводяться в об’ємах, а також в строки, встановлені в проекті технічної документації, контролюють стабільність якості продукції, що випускається, іможливість продовження випуску;

- типові випробування – це контрольні або перевірочні випробуван­ня, які проводять після внесення змін у конструкцію або технологію виготовлення з метою оцінки ефективності й доцільності внесених змін;

- інспекційні – проводять у вибірковому порядку з метою контролю стабільності якості, до проведення залучають спеціально вповноважену організацію;

- атестаційні – для оцінювання якості продукції при її атестації за категоріями якості;

- сертифікаційні – проводять незалежною від виробника й уповноваженою організацією з метою визначення відповідності якості продукції вимогам національного або міжнародного стандартів.

На стадії експлуатації випробування розділяють на:

- підконтрольні – проводять для підтвердження відповідності продукції вимогам НТД в умовах застосування продукції, а також для одержання інформації про надійність продукції, пропонування рекомендацій з усунення недоліків; для проведення виконавцем виділяють спеціальні зразки, які попередньо проходять кваліфікаційні й періодичні випробування;

- експлуатаційні – проводять для визначення доцільності подальшої експлуатації, коли зміни показників якості можуть привести до зниження ефективності. Їх проводять через інтервали часу або при досягненні наробітку;

- інспекційні – ті ж самі, що й на стадії виробництва.

Для скорочення об’ємів робіт, вартості й строків випробувань їх об'єднують, наприклад:

- попередні + доводочні;

- періодичні + типові.

Випробування за тривалістю. За тривалістю випробування підрозділяють на:

- нормальні – випробування, методи й умови проведення яких забезпечують одержання необхідної інформації за такий же час, що й при експлуатації;

- прискорені – методи й умови проведення яких забезпечують одержання необхідного обсягу інформації в більш короткий строк, чим у передбачених технічною документацією умовах і режимах експлуатації;

- скорочені – проводять по скороченій програмі (наприклад, не при всіх видах впливів).

Випробування за рівнем проведення. За рівнем проведення випробування підрозділяються на:

- відомчі, проведені комісією із представників зацікавленого відомства або міністерства;

- міжвідомчі - це приймальні випробування , проведені декі­лькома зацікавленими відомствами (наприклад, Міністерство Оборони і Міністерство Транспорту);

- державні, проведені державною комісією для видів продук­ції, установлених державою як найважливіша, у спеціальних випробувальних центрах.

Випробування за видом зовнішніх впливів. За видом зовнішніх впливів випробування підрозділяються на наступні види:

- кліматичні випробування – при яких основним видом впливів на об'єкт випробувань (ОВ) є кліматичні фактори: температура й вологість повітря, атмосферний тиск;

- механічні випробування – при яких основним видом впливів на ОВ є механічні навантаження;

- електричні випробування – при яких основним видом впливів на ОВ с електричні навантаження;

- електромагнітні випробування – при яких основним видом впливів на ОВ є електромагнітні поля;

- біологічні випробування – при яких основним видом впливів на ОВ є життєдіяльність організмів;

- хімічні випробування – при яких основним видом впливів на ОВ е хімічні фактори й реакції різних речовин;

- радіаційні випробування – при яких основним видом впливів на ОВ є іонізуюче випромінювання;

- з комбінованими впливами – кілька видів впливів одночасно.

Випробування за результатами впливу. За результатом впливу випробування підрозділяють на:

- руйнівні випробування, якщо в процесі їхнього проведення застосовують руйнуючі методи контролю або в результаті впливу зовнішніх факторів ОВ стає непридатним для подальшого використання;

- неруйнівні випробування, коли використовують методи неруйнівного контролю;

- випробування на стійкість;

- випробування на міцність.

Випробування за обумовленими характеристиками об'єкта. За обумовленими характеристиками об'єкта випробування розрізняють на:

- випробування на надійність;

- граничні випробування;

- технологічні випробування.

Найбільш важливими з них є випробування на надійність. Надійність будь-якого виробу характеризується безвідмовністю, довговічністю й ремонтопридатністю.