Методика випробувань.

Одним із завдань, розв'язуючих при підготовці випробувань, є розробка й випуск методики випробувань. Методика випробувань — це організаційно-методичний документ, обов'язковий до виконання.

У ньому містяться:

- метод випробувань;

- засоби й умови випробувань;

- порядок відбору проб;

- алгоритми викопаний операцій по визначенню характеристик ОВ;

- форми подання й оцінка точності результатів;

- вимоги техніки безпеки й охорони навколишнього середовища.

Методика випробувань визначає процес їхнього проведення. Вона може бути викладена в самостійному документі або в ПВ. Методика є також складовою частиною НТД (стандарти, ТУ) на вироби, що виготовляються.

Метод випробувань – сукупність правил застосування певних прин­ципів і засобів для реалізації випробувань, що дозволяють забезпечити перевірку виробів на відповідність вимогам НТД.

У методах випробувань повинен бути передбачений вплив на вироби об'єктивних зовнішніх впливових факторів (ЗВФ) за нормами, встановле­ними НТД. Для більшості випробувань ЗВФ розбивають за ступенем твер­дості, що відповідають різним умовам експлуатації виробу.

Пристрої для проведення випробувань повинні бути виконані відпові­дно до вимог ЕСКД і вчасно атестовані. Атестація передбачає визначення нормованих точнісних характеристик, перевірку на відповідність НТД і встановлення придатності до роботи.

У методиці випробувань описуються такі етапи процесу випробувань:

- перевірка пристроїв для випробувань (періодичне калібрування);

- підготовка виробів до випробувань;

- спільна перевірка пристроїв для випробувань й ОВ;

-реєстрація результатів випробувань і даних про умови їхнього проведення.

Спільна перевірка пристроїв для випробувань ОВ повинна показати, чи не ушкоджуються пристрої для випробувань і ОВ, і чи не спостерігається це через неузгодженість між собою їхніх сигналів.

Реєстрація результатів випробувань повинна містити:

- параметри навколишніх умов (температура, вологість, запиленість);

- дату реєстрації;

- відомості про персонал, що проводить випробування;

- опис точної конфігурації ОВ;

- відомості про критерії приймання/бракування у випадку приймально-здавальних випробувань.

Способи проведення випробувань. На практиці застосовують наступні способи проведення випробувань:

- послідовний;

- паралельний;

- послідовно-паралельний;

- комбінований.

При послідовному способіОВ послідовно піддають всім передбаче­ним ПВ видам випробувань. Послідовність випробувань передбачає виявлення найбільш грубих дефектів виробів, наприклад помилок маркування, коротких замикань й обривів при здатних до прийому випробуваннях.

Важлива умова проведення послідовних випробувань – виконання певного порядку впливу зовнішніх факторів. В одних випадках становлять ПВ так, що спочатку на ОВ діють найнебезпечніші зовнішні фактори. Так швидше виявляються ненадійні зразки й скорочується час випробувань. Однак при цьому губиться більша частина інформації про вплив інших факторів. Тому в інших випадках становлять ПВ таким чином, що випробування починають із впливу найменш жорстких зовнішніх факторів. Це дозволяє точніше визначити причини спостережуваних відмов.

Оскільки ОВ мають різне призначення й умови експлуатації, немає сенсу у встановленні єдиної послідовності проведення випробувань. Для конкретних ОВ оптимальна послідовність проведення випробувань вказується в ТУ або ПВ.

Недолік послідовного способу проведення випробувань – у міру переходу від одного ЗВФ до іншого в ОВ накопичуються деградаційні зміни у фізичній структурі. Це прискорює зношування ОВ.

При паралельному способіпроведення випробувань вироби піддають впливу різних ЗВФ одночасно (паралельно) па декількох вибірках. Такий спосіб дозволяє одержати великий об’єм інформації за більш короткий проміжок часу, чим при послідовному способі. Однак паралельний спосіб вимагає більшого числа випробовуваних виробів, чим послідовний.

При послідовно-паралельному способівсі вироби розбивають на групи, які випробовують паралельно. У кожній групі випробування проводять послідовним способом.

Всі види випробувань також розбивають на групи, число яких дорівнює числу груп випробовуваних виробів. Групи випробувань формують по видах випробувань так, щоб з однієї сторони тривалість випробувань у всіх групах була приблизно однаковою, а з іншого боку – умови проведен­ня об'єднаних в одну групу випробувань були близькі до реального.

Випробувальне обладнання. Сучасне випробувальне обладнання в залежності від мети використання може вироблятися серійно або створюватися в одиничному екземплярі. Таке обладнання дозволяє проводити комбіновані випробування .