Технологічна підготовка виробництва ЗВТ

Технологічна підготовка з випуску виробів полягає в розробці технологічних процесів виготовлення окремих деталей і технології складальних робіт, підготовці креслень оснащення, тобто в розробці конструкцій спеціальних пристосувань, ріжучого і вимірювального інструменту, складанні специфікацій на заготівлі і матеріали.

Початковими даними для проектування технологічних процесів є такі:

- складальні креслення виробу і складальних одиниць, креслення на окремі деталі, технічні вимоги, програма випробування і умови приймання, креслення упаковки;

- виробнича програма;

- паспортні і експлуатаційні дані устаткування.

Проектування технологічного процесу виготовлення деталей включає в себе рішення наступних питань:

- аналіз технологічності виробу і деталей, всі виявлені в процесі аналізу недоліки і пропоновані поліпшення технологічності обговорюються разом з конструктором і за умови збереження якості виробу вносяться відповідні зміни в робочі креслення виробу;

- установлення виду виробництва;

- вибір виду заготівлі;

- складання маршрутного технологічного процесу, який є послідовністю виконання всіх операцій по виготовленню деталі.

Залежно від виду виробництва і від характеру продукції технологічний процес може здійснюватися двома методами — шляхом концентрації або диференціації операцій.

Концентрація операцій характеризується об'єднанням декількох простих операцій в одну складну, виконувану на одному верстаті. Диференціація, навпаки, є розчленовуванням однієї операції на декілька більш простих.

Обидва методи володіють перевагами і недоліками. Наприклад, при концентрації операцій зменшується трудомісткість і кількість потрібного устаткування, очевидно, зменшується і потреба у виробничій площі, але одночасне виконання складних операцій, що складаються з великого числа переходів, вимагає застосування складного устаткування (автоматів, агрегатних і інших верстатів). Окрім того, обслуговування складного устаткування вимагає працівників високої кваліфікації і збільшення обслуговуючого персоналу.

Метод диференціації дозволяє застосовувати більш просте і дешеве устаткування і відповідно використовувати робочих і технічний обслуговуючий персонал більш низької кваліфікації. Більш прості операції і устаткування дають можливість здійснити швидкий переклад виробництва на виготовлення нових виробів, оскільки вимагають менших витрат засобів і часу на виготовлення оснащення, чим у виробництві з концентрованими операціями. До недоліків цього методу слід віднести дещо більшу кількість потрібного устаткування і відповідно займаній їм площі.

Вибір того або іншого методу залежить, перш за все, від виду виробництва і стійкості конструкцій виробів, тобто відсутність передбачуваних принципових змін конструкцій протягом тривалого періоду часу, інакше при частій зміні конструкції виробу доведеться часто замінювати все складне спеціальне устаткування і оснащення, витрати на які у багатьох випадках можуть не окупитися.

Проектування технологічних процесів нерозривно пов'язано з устаткуванням як головним чинником, що забезпечує продуктивність і якість обробки. Вибір устаткування для виконання кожної операції, перш за все, залежить від виду виробництва. В дрібносерійному і серійному виробництві, як правило, застосовують верстати, що володіють достатньо широкою універсальністю і можливістю швидкого переналагодження на виготовлення різних деталей. У багатосерійному і масовому виробництві разом з верстатами загального призначення широко використовуються автомати, напівавтомати, агрегатні і спеціальні верстати.

Технологічна документація. Виготовлення деталей і їх збирання здійснюють згідно з технологічною документацією, що регламентує весь хід виробничого процесу. На основі технологічної документації проводять всі технологічні розрахунки, необхідні для виконання заданої програми виробництва, тобто розрахунок потрібної кількості матеріалів і напівфабрикатів, визначення кількості устаткування, робочих, інструментів і т. ін.

Вид виробництва визначає глибину опрацьовування технологічних процесів і відповідно технологічну документацію. В дрібносерійному виробництві за наявності робочих високої кваліфікації нерентабельно розробляти технологічний процес з докладним викладенням змісту кожної операції, тому технологічний процес розробляють тільки маршрутний. Маршрутна технологічна карта такого процесу містить короткий опис послідовності процесу по операціях з вказівкою устаткування, припусків і. в окремих випадках, спеціального оснащення.

В серійному і багатосерійному виробництві застосовують операційні технологічні карти механічної обробки. В таких картах приводиться:

- операційний ескіз з вказівкою баз, розмірів, допусків, класів жорсткості оброблюваних поверхонь і розташування ріжучих інструментів;

- викладення змісту операції з вказівкою установок і переходів;

- устаткування;

- вживаний по переходах ріжучий і вимірювальний інструмент й інше оснащення;

- режими різання і норми часу.

Оформлення технологічних процесів проводять відповідно до Єдиної системи технологічної документації (ЕСТД) — є комплексом державних стандартів, що встановлюють правила про порядок розробки, оформлення і комплектації технологічної документації. Основними технологічними документами є маршрутна карта, операційна карта і карта ескізів, що відповідають стандартам.