Технологічне відпрацювання конструкції

Технологічне відпрацювання конструкції включає в себе і забезпечує:

- спадкоємність засвоєних виробництвом конструктивних типових рішень;

- застосування високопродуктивних автоматизованих і автоматичних технологічних процесів обробки та складання із забезпеченням заданої точності та якості виготовлення;

- мінімальна витрата матеріалів на виготовлення;

- застосування сучасних методів і засобів контролю точності та якості виробів.

Експлуатаційне відпрацювання повинно забезпечувати експлуатаційну надійність та ремонтопридатність виробу, зручність його обслуговування в процесі експлуатації, зниження трудомісткості й вартості робіт, мінімальну масу виробу.

При вирішенні задач із підвищення технологічності конструкції виробу, складальної одиниці або деталі керуються наступними положеннями. Технологічна конструкція дає можливість використовувати високопродуктивні й ефективні технологічні процеси обробки та складання.

Впровадження цих процесів пов’язано з великими витратами, вони ефективні тільки при масовому випуску виробів відпрацьованої конструкції. Перехід від меншого випуску до більшого вимагає зміни конструкції і, у крайньому разі докорінної її переробки. Оцінка технологічності конструкції здійснюється за базовим показником, що приймається за вихідний при порівнянні і вказаному в технологічному завданні на розробку конструкції.

Відпрацювання конструкції здійснюється для виробу в цілому, тому що підвищення технологічності окремих елементів не дає належних результатів. У вирішенні поставлених завдань суттєву роль відіграє конструктивна спадкоємність і уніфікація виробу.

Під конструктивною спадкоємністю розуміють такий напрямок у конструюванні машин, коли вони одного або різного призначення є різновидом однієї конструкції, що прийнята за основу, і утворюють конструктивно нормалізований ряд. У цьому випадку конструюванню підлягають тільки елементи, зміна яких продиктовано установленими технічними умовами на спроектований виріб. Інколи буває достатньо внести тільки зміни в спряження складальних одиниць або деталей.

Об’єктивна оцінка технологічності конструкції проводиться за показниками, які розподіляються на основні й додаткові (техніко-економічні, технічні).

Основнимипоказниками є трудомісткість виготовлення конструкції машини і технологічна собівартість, що визначається сумою витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення без урахування вартості комплектуючих виробів. Складовими технологічної собівартості є вартість матеріалу, заробітна плата робітників з відповідними нарахуваннями, витрати на енергію, технічне обслуговування, ремонт та амортизації обладнання, інструменту і пристроїв, а також вартість мастильних, охолоджуючих і обтиральних матеріалів. Для деталей з прокату ціна матеріалу визначається вартістю прокату, витраченого на виготовлення. При отриманні заготовок за допомогою лиття або кування вартість матеріалу є відпускною собівартістю заготівлі. Заробітна плата робітників визначається трудомісткістю виготовлення машини, яка включає отримання заготівлі, її обробку різанням, термічну обробку та ін. Загальна трудомісткість виготовлення виробу складається із трудомісткості виготовлення кожної деталі, складання та випробування складальних одиниць, а також готового виробу.

Техніко-економічні показники визначаються відносною і питомою трудомісткістю та собівартістю. Технічні показники характеризуються коефіцієнтами уніфікації, стандартизації, застосування типових технологічних процесів, використання матеріалів, точності та шорсткості та ін.

Рівень технологічності розробки з трудомісткості виготовлення визначається відношенням досягнутої трудомісткості виготовлення виробу до базового показника, а по собівартості – аналоговим відношенням собівартості технологічної до базового показника. Технологічність конструкції можна оцінювати шляхом порівняння двох і більше варіантів конструкції до і після її відпрацювання на технологічність. Найбільш повно її характеризує вартість виготовлення виробу.