ІІ. Взаємодія бригад швидкої медичної допомоги з рятувальними службами. Відповідальність кожної з них.

Аварійно-рятувальні роботи в осередку надзвичайної ситуації техногенного або природного походження включають пошуково-рятувальні та невідкладно аварійно-відновлювальні роботи.

Пошуково-рятувальні роботи складаються з розвідки зони надзвичайної ситуації, пошуку потерпілих, припинення дії вражаючих факторів щодо них, недопущення повторного ураження, надання невідкладної медичної допомоги та евакуація з осередку НС до лікувальних установ. Ці роботи мають здійснюватися рятувальниками з формувань МНС в тісній співпраці з бригадами швидкої (екстреної) медичної допомоги.

Співпраця всіх служб оперативного реагування на НС забезпечується державною автоматизованою оперативно-диспетчерською службою порятунку – 112 (ДСП-112). Складовою частиною автоматизованої системи є інформаційно-диспетчерська служба «Швидка медична допомога - 103», яка координує свої дії та інтегрує з усіма службами оперативного реагування: міліцією, пожежниками, комунальною службою, енергозабезпечення, газопостачання та ін. Відбувається обміном інформацією, аналізом ситуації, що забезпечує швидке реагування.

Завданням рятівників з формувань МНС є надання домедичної, а при потребі і першої медичної допомоги.

Для цього фахівці без медичної освіти (працівники МВС, транспорту, рятувальники аварійно-рятувальної служби та інші згідно до Наказу «Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичок, надання першої невідкладної медичної допомоги») проходять відповідну підготовку і залучаються до надання медичної допомоги на до госпітальному етапі.

Домедична допомога – це невідкладні дії та організаційні заходи спрямовані на врятування життя людині. Такі як: звільнення постраждалих з-під завалів, гасіння палаючого на них одягу, виніс на безпечну відстань, тобто створення умов для можливості надання першої медичної допомоги, яка стає органічним продовженням домедичної допомоги і збереже життя людини, що перебуває у невідкладному стані, мінімізує наслідки негативного впливу ураження на здоров’я.

Якщо першими прибули на місце подій рятувальники МНС (співробітники МВС) – вони здійснюють вступне сортування.Воно полягає у визначенні показників життєдіяльності, які передбачає відповідна сортувальна система, та позначенні постраждалих кольорами.

Насамперед рятувальники МНС (співробітники МВС) виводять постраждалих, які самостійно ходять. Відповідно до більшості сортувальних систем такі постраждалі належать до легко уражених – “зелених”. В подальшому виділяють тих, кого вже не приводять до тями (не дихає і немає пульсу), їх позначають “жовтим” кольором, інших – “червоним”. З юридичних та етичних міркувань рятувальники МНС (співробітники МВС) не мають права констатувати смерть й при відсутності лікаря позначати людей чорним кольором.

Провівши вступне сортування рятувальники МНС у першу чергу евакуюють з вогнища ураження “червоних”, за можливістю надавши їм першу допомогу (першу екстрену допомогу), а далі “жовтих”. У разі неможливості проведення сортування, евакуюють найбільшу кількість постраждалих поза зону небезпеки (пункт збору поранених), в якій відбудеться вступне сортування, надання першої допомоги і в подальшому первинне медичне сортування. Розташовувати постраждалих у цій зоні слід таким чином, щоб існував вільний доступ як для сортування, так і надання медичної допомоги (оскільки територія є безпечною), зокрема на відстані приблизно 1,5 метра один від одного. До приїзду медичних працівників рятувальники МНС (співробітники МВС) надають першу допомогу (першу екстрену допомогу) “червоним”. Жовтим перша допомога (перша екстрена допомога) рятувальники МНС (співробітники МВС) надається у другу чергу.

Керівник рятувальної операції повинен:

1) у своїй уніформі мати відмітний елемент (оптимально відмітну шлем та напис на спині “Керівник” і т.п.), яка дозволить лікарю першої бригади ШМД, яка прибула на місце події, його визначити;

2) несе відповідальність за збереження життя і здоров’я бригад ШМД від впливу небезпечних чинників події, яка зумовила масовий випадок;

3) визначає зону небезпеки;

4) місце згрупування постраждалих, що можуть ходити, і належать до “зеленої” групи;

5) зону для проведення медичного сортування медичними працівниками;

6) зону для розгортання медичного пункту – території для надання медичної допомоги, що, як правило, є місцем згрупування постраждалих з “червоної і “жовтої” груп;

7) місця складування тіл – постраждалих, померлих під час рятувальних дій, і тіл, що ускладнюють їх проведення (решта тіл постраждалих залишаються на місці з метою слідства), та забезпечення відповідного нагляду над загиблими;

8) зону, куди будуть прибувати карети ШМД, що має велике організаційне значення для плавного і безперешкодного руху карет швидкої допомоги;

9) посадкового майданчика для вертольоту;

10) несе відповідальність за життя і здоров’я постраждалих, крім цього за можливі пошкодження і вторинні травми, що виникли під час їхнього переміщення із зони ураження.

З прибуттям бригад медичної допомоги до вогнища ураження, в безпечні зоні, куди доставлять постраждалих служби порятунку починається надання на догоспітальному етапі екстреної медичної допомоги пацієнтам та потерпілим медичними працівниками.

Надання догоспітальних видів допомоги здійснюється і під час транспортування уражених до профільних закладів охорони здоров’я.

Медичні і немедичні працівники ліквідуючи наслідки НС мають найвищим приорітетом врятування життя людини. Їх співпраця має йти на користь ураженої людини.