Ситуація 1. Вогнище ураження небезпечне (не вимагає деконтамінації).

Крок 1. Насамперед координатор визначає керівника рятувальної операції, дізнається в нього медико-тактичну обстановку:

- що сталося?

- скільки постраждалих?

- де безпечне місце для організації зони сортування, зони надання медичної допомоги і зони транспорту.

Крок 2. В подальшому координатор підтверджує диспетчеру наявність численного випадку, наголошує на потенційну потребу залучення додаткової кількості бригад із власної зони обслуговування із розрахунку 2 бригади на 3 постраждалих, 3 бригади на 5 постраждалих, 5 бригад на 10 постраждалих. При наявності 50 постраждалих і більше кількість бригад повинна становити в середньому не менше 20 % від числа постраждалих.

Головний принцип полягає у прагненні забезпечення однією бригадою ШМД одного червоного постраждалого, тому кінцева кількість бригад буде визначатися в ході проведення рятувальної операції.

Якщо очікуване або реальне число постраждалих більше, ніж може виділити територіальна станція ШМД, остання інформує найближчий Територіальний центр ЕМД і МК з метою залучення додаткових бригад постійної готовності першої черги регіонального, а при потребі й державного рівня, відповідно до плану реагування на випадок надзвичайних ситуацій. Якість такого плану та його ретельне дотримання усіма виконавцями є головним організаційним принципом ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій.

Крок 3. З числа працівників бригади ШМД координатор визначає фельдшера для проведення медичного сортування, медичну сестру для організації медичного пункту і надання медичної допомоги (“червоним” і “жовтим”) і водія – для прийому інших бригад ШМД. У цій ситуації організаційні принципи мають вирішальне значення, ніж безпосереднє надання медичної допомогою, оскільки, тільки завдяки їм можна врятувати найбільшу кількість постраждалих.

Фельдшер призначається для проведення сортування. Він одягає жилет із написом “Сортувальник” (“Triage”). Керівник рятувальної операціїпроінформовується про необхідність винесення усіх постраждалих до сортувальника, який виконує первинне медичне сортування із визначенням “червоних”, по-справжньому “жовтих” і “чорних” постраждалих.

Медична сестра організовує медичний пункт – пункт збору “червоних ” і “жовтих” постраждалих, розташовує з допомогою водія медичне майно з карети ШМД для надання невідкладної медичної допомоги і виконує її в межах своєї компетенції – BLS+AED у групі червоних. Медичний пункт позначається відповідного кольору (червоного або жовтого) прапорцями на жердині. Доречним є розгортання цупкого матеріалу на землі відповідного кольору. При потребі (зимова пора року, погана погода) для організації медичного пункту залучаються прилеглі приміщення, транспортні засоби (автобус) або розгортаються працівниками МНС намети.

Водій розташовує карету ШМД у зоні транспорту, забезпечує зустріч інших карет ШМД, їх паркування і скеровує бригади ШМД у медичний пункт.

Крок 4.Після завершення первинного медичного сортування координатор остаточно інформує диспетчера про характер події “численна” чи “масова”, що дозволить внести корективи у характер організації ліквідації медичних наслідків інциденту та підготувати стаціонари для прийому постраждалих.

До приїзду інших бригад ШМД він залучає не зайнятих у рятувальній операції працівників МНС до надання медичної допомоги “червоним”постраждалим в рамках їх компетенції.

Організовує нагляд і опіку за постраждалими “зеленої” і “жовтої ” груп, оскільки з часом постраждалий, який може пересуватися власними силами, може через завдані травми чи стан здоров’я, відноситися до “жовтої” або “червоної” груп.

Практичний принцип опіки над постраждалими із “зеленої” групи полягає на їхньому згрупуванню у сидячому положенні (при можливості зігріваючи одіялами, термофольгою, підручними засобами) таким чином, щоб рятувальник (співробітник МВС чи будь-яка залучена до цього особа) мав можливість постійно бачити їхні обличчя. Слід зазначити, що постраждалі із “зеленої” групи в результаті психічного стресу можуть поводитися ірраціонально, а умови оцінки стану здоров’я не можуть бути однозначними під час масової події та не виключають внутрішніх травм. Для збереження порядку в групі “зелених” та уникнення скарг невід’ємною може стати поміч психологічних служб, працівників “Червоного хреста” та правоохоронних органів.

При опіці над “жовтими” оптимальним є контроль показників їх життєдіяльності (незадіяними у рятувальні операції представником МНС, МВС, інших рятувальних служб, сертифікованих з першої допомоги), згрупування їх у теплому приміщенні (наметі) для очікування черги для надання медичної допомоги та евакуації.

Крок 5.Після приїзду інших бригад ШМД координатор скеровує їх насамперед до “червоних”.

При наявності двох і більше постраждалих із групи “червоних”, лікар другої бригади ШМД, як і кожної наступної, проводить вторинне медичне сортування з метою визначити пріоритетного постраждалого з цієї групи щодо надання негайної медичної допомоги. Вторинне медичне сортування у разі можливості може виконати й координатор, чи інший медичний працівник першої бригади, яка прибула на виклик, й скерувати до пріоритетного постраждалого наступну бригаду.

Крок 6.З моменту приїзду другої і наступних бригад координатор зобов’язаний одержати інформацію від диспетчера чи працівника Центру медицини катастроф щодо місць госпіталізації постраждалих і передати цю формацію водієві, відповідальному за транспорт, або особисто проінформувати інші бригади куди вести постраждалих “червоної” групи.

Координатор веде постійний облік кількості постраждалих з вогнища ураження різних сортувальних груп у відповідній карті, відмічає номер їх сортувального талона та лікувальну установу, в яку здійснюється евакуація, а також зміну сортувальної групи постраждалого.

Може виникнути ситуація, коли наступні прибулі бригади ще очікують винесення постраждалих з небезпечного вогнища ураження. В цій ситуації координатор забезпечує передачу транспортувальних дощок, шийних комірців та інших необхідних засобів рятувальникам МНС від прибулих бригад ШМД для оптимізації надання першої допомоги та їх транспортування з вогнища ураження.

Після здійснення відповідних для “червоної” групи медичних процедур, і до початку остаточного перевезення лікарі прибулих бригад ШМД виконують евакуаційне сортування(повторне визначення показників життєдіяльності, виду транспорту та стаціонару). Деяких постраждалих у результаті якісного лікування, відносять до “жовтої” групи, котрісь, не зважаючи на застосування інтенсивних медичних дій, гинуть на місці події, тоді бригада залучається для надання допомоги іншому “червоному”.

Після евакуації “червоних”, допомога надається “жовтим” і в подальшому “зеленим”.

Залежно від конструкції транспортного засобу, травм постраждалих та можливостей лікарні можна вирішити питання щодо перевезення більше ніж одного постраждалого. Консиліум лікарів під керівництвом координатора дозволяє максимально раціонально визначити реальний шанс на виживання окремих постраждалих.