Біологічна зброя масового ураження

Біологічна зброя масового ураження (БЗМУ) — це спеціальні боєпри-паси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, по-сівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, палива і техніки, а також для зараження кормів і води. Біологічними засобами ура-ження є хвороботворні мікроорганізми — бактерії, віруси, рикетсії, гриби.

Вражаюча дія БЗМУ ґрунтується на застосуванні насамперед хворо-ботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності. Для псування запасів продовольства, нафтопродуктів, деяких видів військового майна, оптичних приладів та іншого обладнання можна за певних умов застосувати бактерії, грибки, які швидко розкладають нафтопро-дукти, ізоляційні матеріали, прискорюють корозію металевих виробів, окис-лення місць паяння контактів електричних схем, що призводить до різних порушень і виходу з ладу складного електричного й оптичного обладнання.

Застосування біологічних засобів пов’язане з властивостями патогенних мікробів у природних умовах проникати в організм людини і тварини такими шляхами: 1) з повітрям через органи дихання — аерогенний, повітряно-крапельний шлях; 2) з продуктами харчування і водою через травний тракт — аліментарний шлях; 3) через пошкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих (вошей, бліх, комарів, москітів, клі-щів) або хворих гризунів — трансмісійний шлях; 4) через слизові оболонки рота, носа, очей, а також через непошкоджену шкіру — контактний шлях.

З воєнною метою вивчені й запропоновані такі способи бойового засто-сування біологічних засобів: 1) розпилення біологічних рецептур для зара-ження приземного шару повітря частинками аерозолю — аерозольний спо-сіб; 2) розсіювання штучно заражених біологічними засобами кровососних переносників, випуск хворих гризунів, птахів — трансмісійний спосіб; 3) зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах (об’ємах) за допомогою диверсійного спорядження — диверсійний спосіб; 4) використання біологічних боєприпасів (ракет, авіабомб, снарядів, мін).

Зараження людей і тварин відбувається після контакту із зараже-ними предметами, технікою, рослинами, кормами, продуктами, хворими людьми і тваринами. Молоко, м’ясо, вовна, шкури, одержані від хворих або уражених тварин, можуть бути джерелами інфекції та одним зі шляхів поширення збудника і осередку ураження.

Переносниками збудників хвороб можуть бути комахи і гризуни, які можуть заражатися в навколишньому середовищі (на нечистотах, трупах чи їх рештках) і потім механічно розносити (передавати) інфекцію. Є також спе-цифічний шлях передачі інфекційних хвороб, коли в організмі переносника (комахи, кліща, гризуна) проходять окремі стадії розвитку збудника. Після укусу такою комахою, кліщем, твариною людини або тварини відбувається за-раження, наприклад, сказом, туляремією, висипним тифом та ін. хворобами.

Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей називається епідемією. Якщо захворювання охоплює багато країн, частин світу, материки — називають пандемією. Охоплення великих територій ура-ження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях — епізоотією.

На утворення і поширення біологічного осередку ураження впливають такі особливості біологічних засобів:

1) висока ефективність за рахунок масового ураження людей, сільськогоспо-дарських тварин і рослин збудниками особливо небезпечних інфекційних хвороб і шкідниками рослин на великих територіях;

2) можливість проникнення з повітрям у житлові, виробничі й тварин-ницькі приміщення та негерметизовані укриття;

3) здатність малої кількості збудника хвороби спричиняти захворювання людей, тварин і рослин, швидко поширюватись і розростатися до епідемій, епізоотій, епіфітотій;

4) здатність багатьох захворювань передаватися від хворого організму здоро-вому або при контакті із зараженими предметами, і швидко поширюватися серед людей і тварин;

5) наявність інкубаційного періоду, протягом якого може статися масове перезараження людей, тварин (від 1 доби до 3 тижнів);

6) здатність тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі, в заражених комахах, кліщах, гризунах;

7) можливість застосування з диверсійною метою для зараження продуктів харчування, урожаю, кормів, води для поширення епідемій і епізоотій;

8) складність діагностики захворювань людей, сільськогосподарських тварин та індикації збудників у випадку застосування ворогом бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів у складі комбінованих рецептур.

В якості біологічних засобів ураження використовують:

1) Бактерії — мікроорганізми рослинного походження (переважно одноклі-тинні), що мають розміри в межах 0,5...10 мкм і за сприятливих умов роз-множуються простим діленням через кожні 20...30 хв. Вони здатні збері-гатися у воді та ґрунті від 1 місяця до десятків років, створюючи капсули (спори) стійкі до висихання, високих та низьких температур. Тривалість інкубаційного періоду 1...6 діб. До основних бактеріологічних засобів від-носяться збудники чуми, сибірської виразки, бруцельозу, черевного тифу, туляремії, холери, меліоїдозу, правця. Із великої кількості бактерій, знайдених у природі, лише невелика частина видів викликає захво-рювання, тобто є патогенними (стафілококи, стрептококи, стовбнякова паличка, холерний вібріон та ін.). Хвороботворність бактерій полягає у їх здатності проникати крізь захисні бар’єри організму та виділяти токсичні речовини, які викликають інфекційні захворювання;

2) Віруси — мікроорганізми, що мають розміри в межах 0,08...0,35 мкм і розмножуються тільки на живих тканинах (на відміну від бактерій). Вони добре переносять висушування та заморожування і є збудниками натура-льної віспи, жовтої лихоманки, різних видів енцефалітів, лихоманки Денге, пситакозу, грипу, сапу, ящуру та ін. Інкубаційний період вірусних захворювань складає 4...12 діб;

3) Рикетсії — це мікроорганізми, що займають проміжне положення між бактеріями і вірусами, живуть в тканинах уражених ними органів, мають розміри в межах 0,3...0,5 мкм. Вони не утворюють спор, але стійкі до ви-сушування і низьких температур (у висушеному вигляді можуть зберіга-тись до півроку). Є збудниками висипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, Ку-лихоманки, лихоманки Цуцугамуши. Інкубаційний пе-ріод захворювань складає 4...23 доби;

4) Грибки (мікози) — одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, розміри 3...50 мкм. Спори грибків дуже стійкі до висушуван-ня, низьких температур, впливу сонячного світла і дезінфікуючих засобів. Вони викликають такі важкі інфекційні захворювання, як бластомікоз, гістоламоз, нокардиоз, кокцидіоїдомікоз. Інкубаційний період захворювань складає 5...20 діб.

Чума — гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Інкубаційний період триває 1...3 доби. Поширюється блохами, повітряно-краплинним шля-хом, через заражену воду, продукти і корми. Збудник стійкий у навколиш-ньому середовищі. Хворий дуже небезпечний для оточення. Це найбільш заразна і важка хвороба з групи інфекційних, які викликають хвороботворні бактерії. Для чуми характерні висока температура, загальмована свідомість, ураження серцево-судинної системи й різко виражені запальні зміни в лімфа-тичних вузлах, легенях та інших органах. Основні форми чуми: бубонна, легенева, септична, кишкова і шкірна. Кишкова і шкірна форми чуми як самостійні зустрічаються рідко. Легенева і кишкова чума без лікування швидко закінчується смертю хворого, а шкірна переходить у шкірно-бубонну. Якщо при цьому хворих не лікувати, у 40...90 % випадків може настати смерть.

Якщо своєчасно почати лікування бубонної і шкірної форм чуми анти-біотиками, хворі видужують. При лікуванні легеневої форми чуми смерт-ність знижується до 5...15 %. Карантин триває 6 діб.

Сибірка — гостре інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин і людей. Людина може заразитися нею під час догляду за хворими тва-ринами, стиканні з предметами, продуктами, шкурами, вовною, зараженими спорами, під час використання зараженого м’яса, а також вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Влітку можна захворіти від укусу зараженого ґедзя або мухи-жигалки. Інкубаційний період — 1...3 доби. Залежно від проникнен-ня збудника в організм сибірка може бути шкірної, легеневої і кишкової форми. Шкірна форма сибірки починається з появи на місці проникнення мікробів червоної плями, яка свербить, потім перетворюється на твердий вузлик, на вершині якого утворюється пухир. Пухир поступово наповнюється кров’янистою рідиною, потім лопається і на його місці з’являється чорна кірка — ділянка мертвої шкіри. Навколо цього місця виникають нові пухирчики, які проходять такий же цикл розвитку. Так утворюється карбункул сибірки.

При легеневій формі розвивається запалення легень внаслідок потрап-ляння збудника через дихальні шляхи. Симптоми: озноб, температура +40°С і більше, тиснення в грудях, кашель, різкий біль, сльозотеча, голос хриплий, нежить. Кашель супроводжується виділенням рідкого кров’янистого мокро-тиння. Без лікування хвороба часто закінчуються смертю хворого. Кишкова форма сибірки виникає при зараженні через рот. У хворого тяжке запалення кишкового тракту, частіше тонких кишок, утворюються виразки. Хвороба розвивається гостро: з’являються сильний ріжучий біль у животі, блювота жовчю з домішкою крові, здуття живота, частий кров’яний пронос. При легеневій і кишковій формі температура висока і хвороба на 3-5 добу часто закінчується смертю. Для лікування хворим вводять антибіотики. Проти сибірки є вакцини і сироватки. Строк карантину встановлюється на 8 діб.

Холера — гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження відбувається через воду, продукти, комах, розпилення в повітрі. Інкубаційний період триває 1...5 днів. Збудник у воді зберігається до одного місяця, у продуктах — 4...20 днів. Захворювання характеризується важким отруєнням мікробними токсинами, виснажливими проносами і блювотою, різким зневод-ненням організму. Хворий швидко худне, з’являється синюшність, темпера-тура падає до 35° і нижче, настають судороги і затьмарення свідомості. Смертність становить до 30 %. Строк карантину — 6 діб.

Черевний тиф — гостре інфекційне захворювання внаслідок проникнен-ня збудника хвороби у шлунково-кишковий тракт із зараженими водою і про-дуктами. У навколишнє середовище збудник з хворого організму виділяється із сечею і калом, може зберігатися від кількох днів до кількох місяців, особ-ливо довго на харчових продуктах. Інкубаційний період — 7-23 дні. Захворю-вання супроводжується високою температурою, загальною інтоксикацією, бо-лючістю у ділянці живота, проносом, затьмаренням свідомості, висипом на шкірі грудей і живота у вигляді дрібних рожевих цяточок. Якщо не проводи-ти лікування, смертність досягає 20 %. Для профілактики застосовують вак-цину.

Висипний тиф — гостре інфекційне захворювання людей. Зараження від хворого до здорового передається вошами. У хворого висока температура, сильний головний біль і висип, біль у всьому тілі. Збудник рикетсії зберігається у висушеному вигляді до 3...4 тижнів. Смертність без лікування — до 40%, при лікуванні — 5 %.

Натуральна віспа — гострозаразне епідемічне захворювання людини. Зараження відбувається через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру і слизові оболонки, при контакті з хворою людиною і зараженими предметами, інку-баційний період 13...14 днів. Хвороба починається гостро з ознобу, підви-щенням температури до 40°. На 4...5-й день захворювання на обличчі й тілі з’являються вузлики, які перетворюються на пухирці, потім вони нагнивають кров’ю (чорна віспа). Пухирці підсихають, утворюються кірочки, які відпа-даючи залишають після себе сліди у вигляді віспинок. Смертність досягає 40 %, серед вакцинованих — до 10 %. Карантин становить до 17 днів.

Кокцидіоїдомікоз — глибокий мікоз — уражує людей і тварин. Інкуба-ційний період триває 8...15 днів. Хворий дуже небезпечний для оточення. Важко піддається лікуванню.