Фітотоксиканти

Фітотоксиканти (від грецьк. phyton — рослина і toxicon — отрута) — токсичні хімічні речовини, призначені для ураження різних видів рослинно-сті, знищення сільськогосподарських культур і лісових насаджень з метою позбавлення країни продовольчої бази і підриву економічного потенціалу.

Залежно від фізіологічної дії і призначення поділяються на такі види.

Гербіциди (лат. herba — трава, caedo — вбиваю) — органічні й неорга-нічні хімічні речовини, які застосовують для знищення або пригнічення бу-р’янів, трав’яної рослинності, злакових і овочевих культур. Як гербіциди мо-жуть застосовувати: 2,4-дихлорфеноксіоцтова кислота, 2,4,5-Т трихлорфено-ксіоцтова кислота, паракват, дикват, піклорам, іоксиніл, какодилова кислота.

Арборициди — органічні й неорганічні хімічні речовини, які застосо-вують для знищення кущів і дерев: 2,4-Д; 2,4,5-Т; 2,3,6-ТБ; сульфат амонію, паракват, дикват, далапон, тордон, фенурон.

Дефоліанти (лат. de — видалення, folium — листя) — органічні й неор-ганічні хімічні речовини, які застосовують для висушування і передчасного опадання листя: бутифос, ендотил, паракват, дикват, фолекс і 2,4-Д.

Десиканти (лат. desicare — висушувати) — також органічні й неорга-нічні хімічні речовини, які можуть застосовуватися для висушування листя і стебел сільськогосподарських культур. Найбільш поширені десиканти: ди-нітрофенол, ендотал, хлорат магнію, пентахлорфенол, арсеніт натрію.

За вражаючими властивостями є фітотоксиканти універсальної дії і вибіркової дії, що впливають тільки на певні види рослин. За ознаками дії на рослини розрізняють контактні, системні й кореневі фітотоксиканти.

В армії США на озброєнні знаходяться три основних рецептури.

„Помаранчева” рецептура — це масляниста рідина темно-бурого кольо-ру. Зберігається в ґрунті 2-3 місяці. Уражає цукрові буряки, горох, соняшник, помідори, виноград, бавовник. Може застосовуватися для знищення деревної і кущової рослинності. В уражених „помаранчевою” рецептурою з’являється млявість, сонливість, втрата апетиту, нудота, солодкий присмак у роті, су-хість і печіння верхніх дихальних шляхів, блювота, пронос, ураження селе-зінки, кісткового мозку. Вона спричиняє генетичні зміни у людей.

„Біла” рецептура — це порошкоподібна суміш білого кольору, не горить і не розчиняється в маслах. Застосовується у вигляді водних розчинів з добавкою поверхнево-активних речовин. Основою цієї суміші є піклорам — речовина високотоксична для цукрових буряків, картоплі, люцерни, соняш-нику, бавовни. Уражає людей і тварин, внаслідок чого з’являються подраз-нення слизових оболонок, почервоніння обличчя, головний біль, крововиливи на слизових оболонках, підвищення артеріального тиску, судоми. При пере-ході в хронічне ураження розвивається лімфоцитоз, порушення обміну речо-вин, цироз печінки.

„Синя” рецептура — це 40 % розчин натрієвої солі какодилової кислоти (містить до 54 % миш’яку). Дуже чутливий до цієї суміші рис. При дозі 50 кг/га відбувається стерилізація ґрунту. Багато років зберігається в навколишньому середовищі. В організмі людини і тварини ця суміш пригнічує ферменти і окисні процеси в тканинах, спричиняє запалення дихальних шляхів, пронос, судоми, параліч, втрату зору і свідомості. При потраплянні на шкіру і слизові оболонки викликає біль і розвивається некроз.