Основи навчання рухам. Етапи навчання рухам

При навчанні руховим діям ставиться завдання довести до певного ступеня досконалості рухові вміння, навички та пов'язані з ними знання.

Визначимо поняття»рухове уміння»і»руховий навик», щоб уникнути плутанини, коли ці терміни помилково вживаються як синоніми.

Рухове вміння-це така ступінь володіння технікою дії, при якій, підвищена концентрація уваги на складові операції (частини), спостерігається нестабільний рішення рухової задачі.

Рис. 5.3. Загальна структура навчання руховій дії.

У процесі багаторазового повторення розучуваної рухової дії окремі його операції стають все більш звичними, освоюються і поступово автоматизуються його координаційні механізми, і рухові вміння переходять у навичку.

Руховий навик-такий ступінь володіння технікою дії, при якій управління рухом (рухами) відбувається автоматично і дії відрізняються надійністю.

Міцний руховий навик зберігається протягом багатьох років. Класичний приклад: навчившись їздити на велосипеді або плавати, а це складні рухові навички, розучитися вже неможливо.

Основоположник вітчизняної педагогіки К.Д. Ушинський дуже високо оцінював роль навичок в житті людини. Він говорив, що якби людина не мала здібностей до навички, то не міг би просунутися ні на один щабель у своєму розвитку, і воно безперестанку затримувалося б незліченними труднощами, які можна подолати тільки навичкою, звільнивши розум і волю для нових робіт і звершень.

Процес навчання руховій дії включає три етапи:

Перший етап-ознайомлення, початкове розучування руху. Мета-навчити основам техніки рухової дії, домогтися виконання його хоча б у наближеній формі. Для цього потрібно вирішити наступні завдання:

• створити загальне уявлення про руховому дії;

• навчити частинам (елементам) техніки цієї дії;

• сформувати загальний ритм рухового акту;

• попередити або одразу ж усунути неправильні рухи і грубі спотворення техніки дії.

Первісне пояснення техніки руху-тільки в самих головних моментах. Загальне уявлення створюється шляхом демонстрації розучуваного руху (натуральний показ, демонстрація наочних посібників, кінограм) та акустичної демонстрацією (ритму руху).

Виконуючи рухове завдання вперше, можна розучувати руху по частинах (хоча це менш ефективно), а також за допомогою підвідних вправ.

У зв'язку з швидкою стомлюваністю на першому етапі розучування недоцільно давати велике навантаження на окремому уроці або навчально-тренувальному занятті. Тим часом тривалі перерви в заняттях на першому етапі в більшій мірі затримують процес навчання, ніж на наступних. Це пов'язано з швидким згасанням нових, ще не стійких, рухових рефлексів.

Другий етап-поглиблене деталізоване розучування, формування рухового уміння.

Мета навчання досягається шляхом деталізованого освоєння техніки на основі розучуваного рухової дії, сформованого на першому етапі навчання.

Основні завдання цього етапу:

· поглиблено зрозуміти закономірності рухів дії;

· уточнити техніку дії (за її просторовим, тимчасовим і динамічним характеристикам) відповідно з індивідуальними особливостями учня;

· удосконалити ритм виконання руху;

· створити передумови для варіативного виконання цієї дії.

Техніка уточнюється в процесі багаторазових повторень. У міру її засвоєння збільшується кількість рухів, виконуваних автоматично. Із збільшенням автоматизації рухів зростає число повторень вправи. Але на цьому етапі при поліпшенні якості виконання дії в цілому можливі тимчасові погіршення, які поступово трапляються все рідше і рідше.

Викладачеві, щоб уникнути негативних емоцій, слід заздалегідь попередити про можливі спадах своїх учнів. Це підкріпить установку на продовження роботи і наполегливість.

Другий етап навчання закінчується в той момент, коли займається навчився правильно виконувати основну схему руху та деталі техніки в цілісному русі при спеціальній фіксації уваги. Саме в цей час слід переходити до наступного етапу навчання.

Третій етап-формування рухової навички, досягнення рухового майстерності.

На основі рухового уміння формується руховий навик. Щоб досягти мети-домогтися досконалого володіння руховою дією в різноманітних умовах його застосування, необхідно застосовувати методи як для закріплення розучуваного вправи, так і для його можливого варіювання.

Цей етап може тривати дуже довго в процесі тренування висококваліфікованих спортсменів, так як зміна рівня розвитку фізичних якостей вимагає корекції змісту самого руху не тільки за формою, а й по тимчасових параметрах.

Завдання третього етапу:

• закріпити навик і вдосконалювати техніку руху, щоб підвищити досягнення (результат). Для цього поступово збільшуються вимоги до результату без порушення техніки рухової дії;

• вибірково удосконалювати ті фізичні якості (або функціональні системи), від яких залежить високий результат в руховому дії;

• удосконалювати техніку рухової дії в нестандартних умовах, тобто збільшувати його варіативність. Цьому можуть служити вимоги виконати рух в екстремальному стані, на тлі сильного стомлення, емоційної напруженості; ускладнюються завдання (підключаються додаткові рухи) або, навпаки, умови його виконання спрощуються;

• полегшити техніку руху. Ознайомитися з прикладними способами його виконання, коли застосовуються варіанти цього руху з побутової, виробничої чи військової практики (плавання у військовому обмундируванні і т.п.). Успіх чи неуспіх студентів в освоєнні вправ залежить від ступеня розвитку у них тих якостей, які є провідними при освоєнні рухової дії. Отже, необхідна, самостійна робота відстаючих студентів над розвитком цих фізичних якостей.