Методи фізичного виховання

У процесі фізичного виховання застосовуються як загальнопедагогічні методи, так і специфічні, засновані на активній рухової діяльності:

• метод регламентованого вправи;

• ігровий метод;

• змагальний метод;

• словесні і сенсорні методи.

Метод регламентованого вправи передбачає:

• твердо приписану програму рухів (заздалегідь обумовлений склад рухів, порядок повторень);

• по можливості точне дозування навантаження і управління її динамікою по ходу вправ, чітке нормування місця і тривалості інтервалів відпочинку;

• створення або використання зовнішніх умов, які полегшували б управління діями займаються (застосування допоміжних снарядів, тренажерів, термінового контролю за впливом навантаження).

Цей метод у фізкультурно-спортивній практиці має безліч варіантів при загальному, єдиному, цільове призначення: забезпечити оптимальні умови для засвоєння нових рухових умінь, навичок або спрямований вплив на розвиток певних фізичних якостей, здібностей.

Ігровий метод може бути застосований на основі будь-яких фізичних вправ і не обов'язково пов'язаний з якими іграми-футбол, волейбол і т.д.

До особливостей ігрового методу зокрема відноситься»сюжетна»організація гри: діяльність організується з задумом, що передбачають досягнення певної мети. Ігровий сюжет зазвичай запозичений з реального життя (імітація полювання, трудових, побутових дій). Але ігровий сюжет може створюватися і спеціально, виходячи з потреб фізичного виховання або конкретних завдань того чи іншого заняття, або як умовна схема взаємодії граючих (сучасні спортивні ігри).

Ігровий метод використовується, щоб комплексно удосконалювати рухову діяльність в ускладнених або полегшених умовах, розвивати такі якості і здібності, як спритність, швидкість орієнтування, винахідливість, самостійність, ініціативність. При вмілому керівництві цей метод можна застосовувати для виховання колективізму, свідомої дисципліни та інших моральних психічних якостей.

Змагальний метод використовується як у відносно елементарних формах (спосіб стимулювання інтересу та активізації займаються при виконанні окремої вправи на заняттях), так і в самостійному вигляді як контрольно-залікових або офіційних спортивних змагань. Основна риса змагального методу-зіставлення сил займаються в умовах упорядкованого суперництва за першість або високе досягнення.

Змагальний метод застосовується при вирішенні різноманітних педагогічних завдань. Це перш за все вдосконалення умінь, навичок в ускладнених умовах для виховання фізичних, морально-вольових якостей. Фактор суперництва в процесі змагань створює особливий емоційний і фізіологічний фон, який значно посилює вплив фізичних вправ і сприяє максимальному прояву функціональних можливостей організму. Застосовувати цей метод необхідно після спеціальної попередньої підготовки.

Словесні і сенсорні методи передбачають широке використання слова і чуттєвої інформації.

Завдяки слову можна повідомляти необхідні знання, активізувати і поглибити сприйняття, поставити завдання і сформулювати ставлення до нього учнів, можна керувати процесом виконання завдання, аналізувати і оцінювати результати, коригувати поведінку займаються.

У навчально-тренувальних заняттях і змаганнях слово може бути використано і виражена у формі:

• дидактичного розповіді, бесіди, обговорення;

• інструктування (пояснення завдання, правил їх виконання);

• супровідного пояснення (лаконічний коментар та зауваження);

• вказівок і команд (як правило, в наказовому способі);

• оцінки (спосіб поточної корекції дій або їх підсумків);

• словесного звіту та взаімораз'ясненія;

• самопроговорювання, самонаказ, заснованих на внутрішній мові (наприклад, «сильніше», «тримати», «плавно»).

За допомогою сенсорних методів забезпечується наочність, яка у фізичному вихованні розуміється досить широко. Це не тільки візуальне сприйняття, а й слухові, і м'язові (пропріоцептивні) відчуття. Сенсорні методи можуть реалізуватися у формі:

• показу самих вправ;

• демонстрації наочних посібників;

• предметно-модельної і макетної демонстрації (за допомогою муляжів-моделей людського тіла, макетів ігрових майданчиків з фігурками гравців);

• кіно-і відеомагнітофонних демонстрацій (перегляд кінокольцовок, спеціальних навчальних кінофільмів, відеозаписів виконання вправ);

• вибірково-сенсорної демонстрації для відтворення окремих параметрів рухів за допомогою апаратурних пристроїв (метронома, магнітофона, системи сигналізують електроламп).

У загальному переліку сенсорних методів можуть бути представлені:

• метод спрямованого «відчуття»рухів, при якому звертається увага на м'язові відчуття при різних варіантах виконання рухового завдання;

• метод орієнтування, тобто введення в завдання предметних орієнтувань (прапорців, мішеней, спеціальної розмітки залу);

• методи лідирування і поточного сенсорного програмування, в яких часто використовується спеціальна електронна апаратура, нерідко зі зворотним зв'язком (відео-та звуколідери, що вказують, наприклад, розбіжність між заданим і фактичним темпами виконання).