Працездатність і вплив на неї різних факторів

Працездатність - це здатність людини виконувати конкретну діяльність в рамках заданих часових лімітів і параметрів ефективності. З одного боку, вона відображає можливості біологічної природи людини, служить показником його дієздатності, з іншого - виражає його соціальну сутність, будучи показником успішності оволодіння вимогами якоїсь конкретної діяльності. Основу працездатності складають спеціальні знання, вміння, навички, певні психічні, фізіологічні, фізичні особливості. Крім того, для успіху в діяльності велике значення мають і такі властивості особистості, як кмітливість, відповідальність, сумлінність та ін..; сукупність спеціальних якостей, необхідних в конкретній діяльності. Працездатність залежить і від рівня мотивації, поставленої мети, адекватної можливостям особистості.

У кожен момент працездатність визначається впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів не тільки окремо, але і в їх поєднань. Ці фактори можна розділити на три основні групи: 1 - я - фізіологічного характеру - стан здоров'я, серцево-судинної системи, дихальної та інші; 2 - я - фізичного характеру - ступінь і характер освітленості приміщення, температура повітря, рівень шуму та інші; 3 - я психічного характеру - самопочуття, настрій, мотивація та ін. певною мірою працездатність у навчальній діяльності залежить від властивостей особистості, особливостей нервової системи, темпераменту. Так, особам, що володіють хорошою працездатністю, властива рухливість гальмування, переважання процесу внутрішнього збудження. Поряд з цим успішність навчання може бути обумовлена такий типологічної характеристикою, як»всидчивість», якій більшою мірою мають особи з переважанням внутрішнього і зовнішнього гальмування. Акуратність і стриманість пов'язані з інертністю процесів збудження і гальмування. Роботу, що вимагає великої концентрації уваги, більш успішно виконують студенти, які володіють слабкою нервовою системою з переважанням зовнішнього гальмування або врівноваженістю, а також інертністю нервових процесів. Завдання, які не потребують напруженої уваги, краще виконують особи з інертністю збудження, великою силою нервової системи, з переважанням внутрішнього гальмування. При виконанні навчальної роботи монотонного характеру у осіб з сильною нервовою системою швидше спостерігається зниження працездатності, ніж у студентів зі слабкою нервовою системою.

Інтерес до емоційно привабливою навчальної роботи збільшує тривалість її виконання. Результативність виконання надає стимулюючу дію на збереження більш високого рівня працездатності. Водночас мотив похвали, вказівки або осуду може бути надмірним по, силою впливу, викликати настільки сильні переживання за результати роботи, що ніякі вольові зусилля не дозволять впоратися з ними, що призводить до зниження працездатності. Тому умовою високого рівня працездатності є оптимальне емоційне напруження.

Установка також впливає на ефективність працездатності. Наприклад, у студентів, орієнтованих на систематичне засвоєння навчальної інформації, процес і крива її забування після здачі іспиту носять характер повільного зниження. У тих студентів, які протягом семестру систематично не працювали, а в короткий час вивчали великий обсяг матеріалу при підготовці до іспитів, в процесі його забування спостерігається різко виражений спад. Певною мірою зниження працездатності можна представити як процес згасання установки. В умовах відносно короткочасної розумової роботи причиною зниження працездатності може стати згасання її новизни. У осіб з високим рівнем нейротизму виявлена більш висока здатність до засвоєння інформації, але більш низький ефект її використання, в порівнянні з особами нижчого рівня нейротизму.