Об'єктиві і суб'єктивні фактори навчання і реакція на них організму студентів

Підведення підсумків проведення заняття

Існують об'єктивні і суб'єктивні фактори навчання, що відбиваються на психофізіологічному стані студентів. До об'єктивних чинників відносять середовище життєдіяльності та навчального праці студентів, вік, стать, стан здоров'я, загальне навчальне навантаження, відпочинок, в тому числі активний. До суб'єктивних факторів слід віднести: знання, професійні здібності, мотивацію навчання, працездатність, нервово-психічну стійкість, темп навчальної діяльності, стомлюваність, психофізичні можливості, особистісні якості (особливості характеру, темперамент, комунікабельність), здатність адаптуватися до соціальних умов навчання у вузі.

Навчальний час студентів в середньому становить 52-58 год. на тиждень (включаючи самопідготовку), тобто щоденна навчальне навантаження дорівнює 8-9 год., отже, їх робочий день один з найтриваліших. Значна частина студентів (близько 57 %), не вміючи планувати свій бюджет часу, займаються самопідготовкою і по вихідних днях. У віці 17-25 років відбувається становлення цілісного інтелекту і його окремих функцій (сенсорно-перцептивні, мімічні, мислення), в якому визначальну роль відіграє освіта і вчення, тобто діяльність по засвоєнню знань, умінь, навичок. Фактор вчення, постійної розумової роботи визначає високий тонус інтелекту студентів, дозволяє їм ефективно виконувати напружену навчальну діяльність..

Однак при цьому відновні процеси у багатьох студентів проходять неповноцінно з причини недостатнього сну, нерегулярного харчування, малого перебування на свіжому повітрі, обмеженого використання засобів фізичної культури і спорту та інших причин.

Студентам складно адаптуватися до навчання у вузі, адже вчорашні школярі потрапляють в нові умови навчальної діяльності, нові життєві ситуації, що супроводжується суттєвою перебудовою психічних і фізіологічних станів. При цьому адаптація протікає на декількох рівнях: дидактичному (пристосування до нової системи навчання), соціально-психологічному (входження в новий колектив - навчальний, гуртожитки) і професійному (прийняття цінностей майбутньої професійної діяльності, орієнтація на них). З цієї причини період адаптації, пов'язаний із зміною колишніх стереотипів, може на перших порах призвести до низької успішності, труднощів у спілкуванні. У одних студентів вироблення нового стереотипу відбувається стрибкоподібно, у інших - рівно. До 35 % студентів страждають дезадаптаційним синдромом.

Критичний і складний для студентів екзаменаційний період - один з варіантів стресовій ситуації, що протікає в більшості випадків в умовах дефіциту часу. У цей період інтелектуально-емоційної сфері студентів пред'являються підвищені вимоги. До психофізіологичного дискомфорту може призвести як навчальна перевантаження, так і погана організація навчального праці - неритмічність ' роботи, відсутність своєчасного і якісного відпочинку, харчування, оздоровчих заходів.

Сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, що негативно впливають на організм студентів, за певних умов сприяє появі серцево-судинних, нервових, психічних захворювань. До факторів ризику слід віднести: 1) соціальні зміни, життєві труднощі, посилення значення суб'єктивного фактора в оцінці тих чи інших життєвих ситуацій, нерозуміння близькими людьми, але терпіння, постійне відчуття нестачі часу, 2) перенапруження, пов'язане з завантаженістю роботою, хронічне психоемоційне перенапруження, тривалий емоційну напругу, обумовлене відповідальністю за виконувану роботу, різке обмеження фізичного компонента в життєдіяльності, хронічна дратівливість, невпевненість у собі, хронічна тривожність і внутрішнє напруження, агресивність і невротизм (стан, що відрізняється емоційною нестійкістю, тривогою, низьким самоповагою, вегетативними розладами), хронічне безсоння; 3) нервове і розумова перевтома, хронічна втома, хронічний депресивний синдром (негативний емоційний фон, пасивну поведінку), хронічне порушення режиму праці та відпочинку, нерегулярне і незбалансоване харчування, систематичне вживання алкоголю, куріння, 4) артеріальна гіпертензії (стійке підвищення. кров'яного тиску) при діастоличному тиску понад 100 мм рт. ст.), підвищення вмісту цукру в крові, зменшення статевих гормонів, початкові порушення мозкового кровообігу.

Сумарний вплив на організм декількох факторів ризику вище, коли вони виступають одночасно і приймають хронічний характер. Саме завдяки хронічного характеру психоемоційний перенапруження і нервова перевтома є провідними факторами ризику, так як виникають в результаті впливу різних факторів ризику. При нервовому перенапруженні напруженість нервових і пристосувально-компенсаторних механізмів різко зростає, лабільність і гіперкомпенсація підвищуються, внаслідок чого збудливий процес приймає застійний характер. Розвиток нервової перевтоми пов'язано з падінням процесу збудження і лабільності, виникненням процесу виснаження. Кумуляція (нагромадження) стомлення відбувається в результаті невідповідності між втомою і відпочинком.

За даними, наведеними в табл. 4.1, можна орієнтуватися в ступені перевтоми, типового для студентів.

Таблиця 4.1.

Коротка характеристика ступеня перевтоми при розумовій праці