Здоровий спосіб життя студента

В останні роки активізувалося увагу до здорового способу життя студентів, це пов'язано із занепокоєнням суспільства з приводу здоров'я спеціалістів, що випускаються вищою школою, зростання захворюваності в процесі професійної підготовки, наступним зниженням працездатності. Не-необхідно чітко представляти, що не існує здорового способу життя як якоїсь особливої форми життєдіяльності поза способу життя в цілому.

Здоровий спосіб життя відображає узагальнену типову структуру форм життєдіяльності студентів, для якої характерно єдність і доцільність - різницю процесів самоорганізації і самодисципліни, саморегуляції і саморозвитку, спрямованих на зміцнення адаптивних можливостей організму, повноцінну самореалізацію своїх сутнісних сил, обдарувань і здібностей в загальнокультурному і професійному розвитку, життєдіяльності в цілому. Здоровий спосіб життя створює для особистості таку соціокультурну мікросередовище, в умовах якої виникають реальні передумови для високої творчої самовіддачі, працездатності, трудової та громадської активності, психологічного комфорту, найбільш повно розкривається психофізіологічний потенціал особистості, актуалізується процес її самовдосконалення. В умовах здорового способу життя відповідальність за здоров'я формується у студента як частина загальнокультурного розвитку, що виявляється в єдності стильових особливостей поведінки, здатності побудувати себе як особистість відповідно до власних уявлень про повноцінну в духовному, моральному і фізичному відношенні життя.

Зміст здорового способу життя студентів відображає результат поширення індивідуального або групового стилю поведінки, спілкування, організації життєдіяльності, закріплених у вигляді зразків до рівня традиційного. Основними елементами здорового способу життя виступають: дотримання режиму праці та відпочинку, харчування і сну, гігієнічних вимог, організація індивідуального доцільного режиму рухової активності, відмова від шкідливих звичок, культура міжособистісного спілкування і поведінки в колективі, культура сексуальної поведінки, змістовне дозвілля, які надають розвиваючий вплив на особистість.

Організовуючи свою життєдіяльність, особистість вносить до неї впорядкованість, використовуючи деякі стійкі структурні компоненти. Це може бути певний режим, коли студент, наприклад, регулярно в один і той же час харчується, лягає спати, займається фізичними вправами, приймає процедури загартування. Стійкої може бути і послідовність форм життєдіяльності: після навчального тижня один вихідний день, який присвячується спілкуванню з друзями, інший - домашнім справам, третій - заняттям фізичною культурою.

Ці характеристики здорового способу життя стійкі по відношенню до постійно мінливих, численним впливам оточення людини. Вони утворюють свого роду бар'єри, огороджувальні його від необхідності весь час реагувати на різноманіття існуючих навколо суджень, думок, оцінок, вимог. Усередині цих меж студент може вільно регулювати свої дії, випробувати нові зразки поведінки. З одного боку, стійкі і повторювані компоненти життєдіяльності звернені до особистості, пов’язані з її індивідуальними вподобаннями, з іншого - вони не є її винаходом, а складаються і набувають культурне значення в процесі спілкування людей, в ході їх повсякденної практики.

Здоровий спосіб життя характеризується спрямованістю, яка об'єктивно виражається в тому, які цінності їм виробляються, які суспільні потреби їм задовольняються, що він дає для розвитку самої особистості. Між реальним способом життя і породжується їм системою суб'єктивних відносин виникають суперечності, в процесі вирішення яких відбувається перебудова, розвиток і вдосконалення способу життя, система відношень в ньому. Важливо не тільки те, як студент живе, але й те, заради чого він живе, чим пишається і проти чого бореться. Так здоровий спосіб життя набуває оцінне і нормативне поняття.

Здоровий спосіб життя багато в чому залежить від ціннісних орієнтації студента, світогляду, соціального і морального досвіду. Громадські норми, цінності здорового способу життя приймаються студентами як особистістно значущі, але не завжди збігаються з цінностями, виробленими громадською свідомістю. Так, в процесі накопичення особистістю соціального досвіду можлива дисгармонія пізнавальних (наукові і життєві знання), психологічних (формування інтелектуальних, емоційних, вольових структур), соціально-психологічних (соціальні орієнтації, система цінностей ), функціональних (навички, вміння, звички, норми поведінки, діяльність, відносини ) процесів. Подібна дисгармонія може стати причиною формування асоціальних якостей особистості. Тому у вузі необхідно забезпечити свідомий вибір особистістю суспільних цінностей здорового способу життя і формувати на їх основі стійку, індивідуальну систему ціннісних орієнтації, здатну забезпечити саморегуляцію особистості, мотивацію її поведінки та діяльності.

Для студента з високим рівнем розвитку особистості характерно не тільки прагнення пізнати. Себе, але бажання і вміння змінювати себе, мікросередовище, в якій він знаходиться. Шляхом активного самозміни і формується особистістю її спосіб життя. Самосвідомість, вбираючи в себе досвід досягнень особистості в різних видах діяльності, перевіряючи фізичні та психічні якості через зовнішні види діяльності, спілкування, формує повне уявлення студента про себе. Одночасно з цим в структуру самосвідомості включаються ідеали, норми і цінності, громадські за своєю суттю. Вони присвоюються особистістю, стають її власними ідеалами, цінностями, нормами, частиною ядра особистості - її самосвідомості.