Тема . Закономірності та принципи навчання.

1. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ.

2. СИСТЕМА ОСНОВНИХ ДИДАКТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ.

1. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ.

Внутрішні взаємозв’язки і взаємозалежності між елементами процесу навчання можна розглядати як окремі, приватні закономірності:

Принцип навчання –найбільш загальні керівні положення, в яких виражені вимоги до змісту, організації методики навчання.

Сучасна вітчизняна дидактика професійної школи визначає наступну систему принципів навчання: соціальна обумовленість і науковість навчання; практична спрямованість підготовки; цілеспрямованість, систематичність і послідовність в навчанні; доступність і високий рівень складності навчання; принцип наочності; свідомість, активність і умотивованість тих, хто навчається; міцність оволодіння компонентами професійної компетентності; диференційований і індивідуальний підхід в навчанні; комплексність і єдність навчання і виховання; принцип оптимізації.

Соціальна обумовленість і науковість навчання визначає необхідність дотриманні підготовці персоналу вимог держави, суспільства. Крім того, це положення дозволяє удосконалювати процес навчання в у відповідності до освітніх концепцій визначених в суспільстві. Реалізація цього положення на практиці забезпечується через дотримання ряду педагогічних вимог:

1. При організації навчання здійснюють науково-обґрунтований підхід до відбору навчального матеріалу; в ході занять і учіння розглядати всі явища в розвитку і взаємозв’язку , бачити закономірності і протиріччя навчального процесу; шляхи його вдосконалення;

2. Викладати навчальний матеріал з позицій останніх досліджень науки і техніки;

3. Тісно пов’язувати навчальний процес в ВНЗ з життям країни, з повсякденною практикою;

4. Постійно піклуватися про виховуючий і розвиваючий ефект всіх навчальних занять, виховувати в процесі навчання якості громадян своєї країни;

5. Вимагати наукової організації занять, виявляти нетерпимість до недоліків в навчальному процесі; не допускати його підміни різними другочерговими заходами.

На практиці ці всі ці вимоги проявляються в єдності і тісно взаємопов’язані. Їх не можна відокремити одне від одного: виконувати одні і нехтувати іншими; використовувати вибірково, на свій смак.

Принцип практичної спрямованості підготовки орієнтує на підготовку учнів тому, що необхідно в практичній діяльності спеціаліста. Він визначає зміст навчання і його умови, надає навчанню практичну спрямованість, забезпечує його зв'язок з минулим досвідом і сучасним рівнем розвитку виробництва.

Принцип практичної спрямованості підготовки становить до навчання наступні вимоги:

1. Домагатися розуміння і засвоєння тими, хто навчається сутності, характеру і особливостей професії, навчати у відповідності з вимогами державного освітнього стандарту;

2. Вчити студентів не лише професійному володінню спеціальністю, але й умілому користуванню засобами керування, використанню електронно-обчислювальної техніки, максимально наближувати навчальну обстановку до реальної , навчати не допускаючи спрощень і послаблень;

3. Дотримуватися дисципліни навчального процесу: порядок відбору змісту навчання і послідовності проходження тем різних предметів підготовки; технологію оволодіння тих, хто навчається знаннями, навичками, уміннями; об’єктивні критерії оцінки рівня підготовки кожного спеціаліста і колективу в цілому;

4. Гнучке поєднання теоретичних і практичних методів і форм навчання, вибираючи в кожному конкретному разі найбільш ефективні і домагатися професійного оволодіння тим, хто навчається своєю спеціальністю;

5. Уважно слідкувати за розвитком передового досвіду навчання і виховання в країні і за кордоном; вивчати історію і досвід педагогіки.

Принцип цілеспрямованості, системності і послідовності навчання визначає спрямованість, логіку і послідовність навчального процесу. основне призначення підготовки, задачі практичної діяльності – необхідність формування професійної компетентності спеціалістів. Оволодіти різними її компонентами можливо лише тоді, коли навчальний матеріал вивчається в певній системі. Систематизовані знання необхідні людині для успішної діяльності при виконання своїх професійних обов’язків, але отримувати їх можна лише за чіткої логічної послідовності викладення матеріалу , комплексуванні різних предметів, що вивчаються, чіткої організації внутрішньо предметних і між предметних змістовних і методичних зв’язків. Спеціалістам для їх діяльності потрібні не уривки знань з тієї чи іншої теми, не добре засвоєні відомості того, чи іншого розділу, а комплекс професійних знань, який би виконував роль специфічного методу в їх практичній роботі.

Цей принцип передбачає реалізацію педагогом ряду взаємопов’язаних дидактичних вимог:

1. В процесі навчання керуватися усіма плануючими документами (навчальним планом, програмами, розкладом занять), суворо дотримуватися логіки навчального процесу, послідовно розподіляти матеріал за періодами навчання;

2. Тісно пов’язувати раніше вивчений матеріал з новим, зі змістом практичних дій при виконанні функціональний обов’язків;

3. Добре знати зміст не лише даної теми, але й попередніх, всієї навчальної дисципліни, бачити взаємозв’язок її частин; вивчати матеріал частинами, враховуючи, що вже засвоєно по конкретній темі, розділу, курсу, предмету;

4. Не переходити до вивчення нових тем, покине будуть засвоєні попередні;

5. Визначати в матеріалі, що вивчається головне, формулювати і розкривати загальну мету і задум кожної теми, розділу, курсу в цілому; спрямовувати і розвивати логічне мислення тих, хто навчається , привчати їх до самостійного аналізу і узагальнення фактів, самоконтролю і самокорекції.

Систематично керувати самостійною роботою тих, хто навчається, знати їх успіхи і недоліки, підвищувати в них почуття відповідальності за результати навчання, стимулювати спрямування до постійної роботи з повним навантаженням сил.

Принцип доступності і високого рівня складності навчання визначає таку організацію і методику навчання, за якої ті, хто навчаються свідомо і активно оволодівають знаннями, навичками і уміннями, формують професійні позиції, психологічні якості, і акмеологічні інваріанти (детермінанти), які визначають спрямування тих, хто навчається до досягнення власних вершин в професійній компетентності з урахування реальних його здібностей.

При цьому навчання орієнтується на високу віддачу и напруження сил того, хто навчається. Принцип уточнює основні педагогічні правила доступності доцільної інтенсивності в навчанні: вчити, переходячи від невідомого до відомого, від найменш складного до найбільш складного, від менш тяжкого до більш тяжкого. Досвід показує, що при правильному виконанні даного принципу рівень складності для людей постійно змінюється : те, що вчора було не доступним для тих, хто навчається сьогодні стає доступним; те, що не доступне на сьогодні буде доступне завтра.

Від педагога даний принцип потребує дотримання наступних дидактичних правил:

1. Забезпечити відбір, групування і подачу навчального матеріалу з урахуванням інтелектуальних можливостей тих, хто навчається;

2. Добре знати рівень їх підготовки, ступінь розумового і фізичного розвитку, та стану здоров’я та самопочуття;

3. Здійснювати постійну турботу про дотримання правил доступності у навчанні, орієнтуючись при цьому на найбільш підготовлених учні;

4. Виховувати свідоме ставлення до перетину реальних складностей підготовки, розвивати дух змагальності і організовувати в процесі навчання; заохочувати нарощуючи успіхи у навчанні, настирливо оволодіваючих майстерністю і надавати їм індивідуальну допомогу; вести додаткові заняття з тими, хто відстає у навчанні, навіювати їм впевненість у своїх силах;

5. Створювати на кожному занятті умови, які потребують від тих, хто навчається максимального напруження сил, здійснювати суворий контроль за відповідністю учбового матеріалу кількості часу, який відведено для його вивчення.

Забезпечувати ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку кожного педагога, який залучається до проведення занять, розвивати у них педагогічну культуру, творчий стиль педагогічної діяльності.

Принцип наглядності. Це потребує від викладача, насамперед, забезпечувати відповідність засобів наглядності відповідності цілям і задачам, змісту і організації конкретного заняття, досягати їх використання не лише при викладенні нового матеріалу, але й при повторенні засвоєних знань, сформованих навичок і умінь, при самостійній роботі по їх удосконаленню; забезпечувати доступність засобів наглядності і долати відчуження їх безпосереднього використання тими, хто навчається. Правила:

1. Застосовувати засоби наглядності творчо і методично грамотно, тоді, коли їх використання педагогічно доцільне і необхідне;

2. Не слідувати «за модою» на наглядність;

3. Керувати процесом засвоєння учбового матеріалу того, що подається засобами наглядності;

4. Використовувати наглядність при викладенні конкретного питання теми;

5. Забезпечувати високий естетичний рівень засобів наглядності, дотримуючись, щоб вона була яскравою, доступною, різноманітною і конкретною, щоб вона забезпечувала комплексне відображення учбового матеріалу.

При навчанні комплексно застосовуються наступні види наглядності:

1) натуральна або звичайна (зразки техніки і т.п.);

2) образотворча (макети, стенди, креслення, діапозитиви, малюнки кіно, телебачення) і т.п.;

3) вербально-образна (словесний опис дій, обставин і умов дій, прикладів і т.п);

4) практичний показ виконання прийомів та дій.

Принцип свідомості активності і вмотивованості тих, хто навчається визначає позицію і відношення тих, хто навчається до участі в педагогічному процесі.

Свідомість у навчанні – це розуміння тими, хто навчається суті проблем, що вивчаються, впевненість в правильності і практичній цінності отриманих знань, їх позитивне ставлення до навчання. Свідомість придає навчанню виховний характер і, в значній, мірі сприяє формуванню високих морально-психологічних ф професійних якостей особи.

Активність тих, хто навчається – це їх інтенсивна розумова діяльність і практична підготовка в процесі навчання і застосування знань, сформованих навиків та вмінь. Активність в дидактичному плані виступає як передумова, умова і результат свідомого засвоєння знань, навичок та умінь.

Вмотивованість тих, хто навчається – це їх заінтересоване відношення до удосконалення професійної компетентності та загальної культури. При цьому забезпечується самостійне, активне просування до вершин майстерності, орієнтуючись на власні зусилля в учбовому процесі, потреби і цілі, мотиви і волю. При цьому організація учбово пізнавальної діяльності і керівництв нею з боку педагога орієнтується на їх творчу співучасть в учбовому процесі. Даний принцип потребує дотримання наступних педагогічних правил:

1. Намагатися розуміння кожним значення навчання в цілому, мети і задач навчального предмета, кожного заняття, показувати взаємозв’язок їх змісту зі змістом попередніх занять; формувати свідоме позитивне ставлення тих, хто навчається до учбового процесу, викликати цікавість і допитливість до матеріалу;

2. Розвивати творчі основи учбового процесу, в якому поєднуються традиційні підходи з інноваційними рішеннями; підтримувати активність і творчі починання тих, хто навчається; стимулювати мотивацію професійного удосконалення; створювати умови, що укріплюють престижність результативної професіоналізації

3. Озброювати тих, хто навчається методами і прийомами самостійної роботи по отриманню нових знань, навичок і умінь, навчати їх передовій техніці особистої роботи і пізнавальної діяльності, орієнтованої на свої індивідуальні особливості і їх розвиток; сприяти творчому і самостійному використанню отриманих знань в практичній діяльності, залучати їх в діяльність по взаємо навчанню.

4. Підвищувати відповідальність тих, хто навчається за отримання знань, навичок і умінь, їх якість і удосконалення; підвищувати престиж професійної діяльності.