Принцип міцності в оволодінні компонентами професійної компетентності.

Для вирішення практичних задач тим, хто навчаються потрібні не просто знання, а цілісний комплекс взаємопов’язаних компонентів професійної компетентності – знання, навички, уміння, професійні позиції, психологічні якості і акмеологічні інваріанти, що мають достатню міцність для їх використання на практиці. Чим вони міцніше, тим швидше і грунтовніше люди оволодівають новим учбовим матеріалом. Даний принци передбачає дотримання наступних педагогічних правил:

1. Забезпечувати повільні, але безпомилкові дії при першочерговому знайомстві з матеріалом і операціями, з навичками дій ,що освоюються, скорочуючи поступово строки їх виконання при дотриманні високої якості обробки дій; здійснювати постійне тренування в початковій стадії виробки навичок і умінь при незмінних умовах, а по мірі їх автоматизації і в умовах, що змінюються.;

2. Забезпечувати установку на тривале запам’ятовування учбового матеріалу, спираючись на всі види пам’яті і способи запам’ятовування; стимулювати роботу тих, хто навчається, вчити їх правилам і прийомам самонавчання і взаємо навчання; здійснювати процес навчання в умовах максимального наближення до реальної практики за рахунок моделювання ситуацій, залучаючи людину у всі види діяльності.

Стимулювати тих, хто навчається до свідомого засвоєння дій, заохочувати сумлінність, ініціативу, самостійність, розумний контрольований ризик, що проявляються ними в цілях підвищення своєї професійної майстерності і оволодіння професією.

3. Здійснювати постійну підготовку викладачів, які залучаються до проведення занять; використовувати знання, навики і уміння, досвід і майстерність передових фахівців.

Даний принцип визначає таку організацію і методику процесу, при якій головна увага приділяється формуванню у тих, хто навчається установки на запам’ятовування, використовуються механізми запам’ятовування, в тому числі і за рахунок систематичного повторення і використання на практиці отриманих знань, навичок, умінь.

Принцип диференційованого індивідуального підходу в навчання визначає організацію групових навчально-пізнавальних дій на заняттях по різним предметам, у тісному поєднанні з індивідуальним підходом при навчанні кожного студента.

Даний принцип передбачає реалізацію педагогом наступних правил:

1. Систематично вивчати людей, виявляти їх особливості і можливості, постійно виявляти увагу до кожного з них, незалежно від їх успішності і поведінки, враховувати їх інтелектуальні і фізичні можливості і організовувати учбовий процес суворо в відповідності з ними;постійно контролювати учбову діяльність кожного.

Ця вимога принципу диференційованого і індивідуального підходу в навчанні відображує сутність процесу індивідуалізації в підготовці, який може бути реалізований при використанні різних форм: 1) утворення груп посиленої підготовки; 2) проведення додаткових індивідуальних занять по ускладненій програмі; 3) складання індивідуальних планів підготовки; 4) надання можливості для самостійного вибору, елективного курсу, форм навчання і інше.

2. Розвивати індивідуальні здібності кожного того, хто навчається в інтересах формування і поєднання колективів, створюючи в колективі позитивний соціально-психологічний клімат;

3. В процесі навчання опиратися на виховні і дидактичні можливості колективу (взаємодопомога, змагальний обмін досвідом, взаємо навчання, взаємо вимогливість контроль і інші), для підвищення якості як підготовки окремих фахівців, так і процесу навчання в цілому.

Комплексність і єдність навчання і вихованнядетермінує необхідність здійснення цілісного педагогічного процесу. педагог, виступаючи його організатором, здобуває посилення виховую чого характеру підготовки. Комплексний характер, єдність навчання і виховання досягається зусиллями усіх його учасників – тих, хто навчається, тих, хто навчає, вихователів і вихованців. Це передбачає також взаємопов’язане ефективне залучення засобів і інструментарію навчання і виховання. Важливу роль тут відіграє соціально-психологічне супроводження педагогічного процесу.

Отже, являючись визначальним в організації і методиці навчання, вищезазначені принципи слугують орієнтирами для реалізації його цілей і задач, сприяють правильній постановці процесу навчання, розвитку педагогічної і методичної майстерності того, хто навчається. На їх основі забезпечується свідоме, творче відношення тих, хто навчається до навчальної діяльності і досягнення в ній високих результатів; надається творчий і продуктивний характер процесу навчання; створюються оптимальні умови для навчання.

Принцип оптимізації навчального процесу. сутність принципу: із ряду можливих варіантів навчального процесу вибрати такий, який за даних умов забезпечить максимально можливу ефективність рішення завдань навчання, виховання і розвитку учнів і студентів при раціональних витратах часу і зусиль викладача і учнів або студентів.

Способи оптимізації навчання:

1. Комплексне планування і конкретизація завдань навчання, виховання і розвитку учнів, студентів за конкретних умов навчання;

2. Конкретизація змісту навчання. Виділення головного:

· понять, фактів, провідних ідей,

· відбір вправ для розвитку практичних умінь, навичок пізнавальної діяльності на основі вивчення особливостей учнів, студентів конкретної групи,

· встановлення між предметних зв’язків,

· забезпечення відповідності обсягу, складності матеріалу, виділеного часу.

3. Вибір виду навчання, форм його організації, раціональних методів, засобів, форм навчання (загально групових, групових, індивідуальних) і темпу;

4. Створення сприятливих умов (організаційних, матеріальних, психологічних) для навчання;

5. Освоєння наукової організації праці учнів, студентів і викладачів. Завдання НОП – виявлення і використання резервів підвищення якості навчальної роботи. Основні вимоги НОП:

1). чітка постановка мети конкретної діяльності,

2). Визначення змісту роботи,

3). Вибір раціональних форм і методів виконання діяльності,

4). Планування роботи, облік і контроль за виконанням плану,

5). Визначення ефективності організації своєї праці і послідовне її коригування.