СКУЛЬПТУРА
Тісно пов'язана з архітектурою стилю Відродження скульптура. Після прийняття християнства цей вид образотворчого мистецтва занепав, оскільки православна церква вбачала в ньому зв'язок з язичництвом. У XIV-XV ст. найпоширенішим різновидом скульптури було декоративне різьблення, в якому переважали народні Традиції. Під впливом ідей Ренесансу Стає помітним прагнення до реалістичного відтворення натури.
Скульптура відігравала важливу роль в оздобленні споруд. Чимало будівель Львова цього часу (Чорна кам'яниця, будинок Корнякта, каплиця Трьох святителів, Успенська церква та ін.) прикрашені майстерно виконаною декоративною скульптурою. Популярні орнаментальні мотиви - грона винограду, листя аканту, квіти гранату, фігурки янголят - характерні для мистецтва епохи Відродження.
Визначні пам'ятки скульптурного різьблення - львівські каплиці Боїмів та Кампіанів. Особливою пишнотою та врочистістю вражає каплиця Боїмів, -усипальниця родини заможного купця Георгія Боїма. її фасад-становить суцільний декоративний рельєф, ви кома ний з надзвичайною майстерністю. І !<■ поступається йому й вишукане офор-
млення інтер'єру. У ньому крім багатої декоративної пластики особливу увагу привертають алебастрові та мармурові бюсти - портрети членів родини Бої-мів. У їх створенні брала участь група митців, серед яких відомі скульптори Г. Шольц, А. Бемер, Я. Пфістер.
Скульптурний портрет становить окремий жанр скульптури. В Україні він з'являється й набуває поширення в XVI ст., що також є свідченням впливу культури Відродження. В українській скульптурі портрет виник раніше, ніж у живопису. Найранніші його зразки зустрічаються у надгробних пам'ятниках, зокрема у вже згадуваній каплиці Боїмів.
Надгробки замовляли заможні люди для увічнення та уславлення образу померлого. Одним із завдань виконавця було відтворення реальних портретних рис цієї людини. У цей період сформувалася композиційна схема надгробка, що складався зі скульптури померлого (найчастіше зображували постать, що напівлежить на кам'яному ложі саркофага), та ніші, увінчаної складним архітектурним обрамленням. Таким був надгробок князя Костянти-ч на Острозького, встановлений 1579 р. в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.
З часом надгробні пам'ятники стають дедалі складнішими та величнішими. На зміну рельєфам приходить кругла скульптура (відокремлена від площини). В обличчях людей посилюються психологічні ознаки. Взірцем такого твору є надгробок київського воєводи Адама Кисіля, встановлений у родовій усипальниці - церкві с. Низ-киничі на Волині. За традицією померлого зображено в лицарських строях, зі зброєю. Скульптор надав його образу суворого й героїчного вигляду і водночас відтворив індивідуальні риси цієї відомої історичної особи.
У XVI - на початку XVII ст. українська скульптура першою серед образотворчих мистецтв зробила значний
крок до становлення сутр світського мистецтва. Це стало результатом поширення світогляду та ідей загальноєвропейської культури Відродження. Отже, історія української скульптури також свідчить про те, що мистецтво України з усією його національною своєрідністю належить до Європейського культурного регіону.
ЖИВОПИС
Одним з основних видів образотворчого мистецтва був монументальний живопис. У ХІУ-ХУ ст. храми, як і раніше, прикрашалися фресками. Уявлення про їх особливості дають деякі ансамблі, що збереглися в Західній Україні та Польщі.
У монументальному живопису, як і в архітектурі та скульптурі, традиції Київської Русі співіснували з новими художніми впливами, що надходили із Заходу. Прикладом нового підходу до зображення традиційних сюжетів, змін в образотворчому мисленні є , фрески церкви-ротонди в колишньо-/ му селі Горяни (тепер передмістя Ужгорода) на Закарпатті. Ця церква -одна з найдавніших кам'яних споруд цього краю. Унікальною мистецькою пам'яткою свого часу є її розписи. Розташування сюжетів на стінах не відповідає давньоруським традиціям. Тут вони розміщені послідовно, один за одним, що створює відчуття неперервної розповіді. Головна тема горянських фресок - життя Ісуса Хрис-Та. Найбільшу увагу невідомий художник приділив його стражданням -«страстям», передавши водночас почуття трагічності й ліризму. З особли-іюіо теплотою втілено образ матері Ісуса - Марії. Композиції розписів динамічні, постаті зображено у просторі вільно й невимушено. Таке тракту паїшя образів означало відхід від візантійських правил та канонів. Фрески в Горянах'— один із перших подихів Ренесансу в Україні.
Високо шанували український монументальний живопис у Польщі, де не було місцевих традицій та власної школи цього мистецтва. У 1418 р. на замовлення короля Ягайла група українських художників на чолі з майстром Андрієм розписала фресками замкову капелу в Любліні. У цих фресках було збережено давні традиції та сюжети і водночас талановитим майстрам вдалося передати щирість людських почуттів. Окрім Любліна українські живописці виконали великі комплекси монументальних розписів в інших польських містах: Кракові, Сандоми-рі, Вислиці. У них вони успішно реалізували ще одне творче завдання: пристосували українську монументально-
декоративну систему розписів до характеру готичної архітектури. Вплив і українського монументального живо-Г пису на польську культуру того часу незаперечний.
У ХІУ-ХУ ст. в духовному житті України зростає значення іконопису. у На цей час уже відійшла у минуле техніка мозаїк, а фрескові розписи були доступні далеко не всім церквам. На зміну їм приходить іконостас - особлива перегородка, що закриває вівтарну частину храму і складається з кількох рядів ікон.
Усупереч складним історичним умовам саме в цей період українське мистецтво іконопису стверджується як суто національне явище, не подібне на аналогічне мистецтво інших країн їу східного обряду. Ікони стали неодмінним атрибутом життя всіх верств суспільства.
Усі ікони цього періоду, що збереглися до наших днів, походять із Галицько-Волинських земель. Там процвітали численні мистецькі осередки, в яких іконопис розвивався вільно, без жорсткого контролю з боку церковної та світської влади (як це було в Московській державі).
Одна з найдавніших пам'яток цього виду мистецтва - чудотворна іко- < на Волинської Богоматері, написана ще в другій половині XIII ст., - належить до його найкращих зразків. Вона вражає глядача особливою суворістю образів Богоматері та дитяти Ісуса, якої не було в іконах попереднього періоду. Ця ікона є прикладом того, як засобами по-справжньому високого мистецтва, без сюжету та розповіді, а лише у виразах облич можна передати дух часу.
Шанованими в Україні стали ікони «Чудо про Змія» або, як їх частіше на-^' зивали, «Юрій Змієборець». Одна з кращих таких ікон походить із села Станилі на Прикарпатті. її автор був талановитим майстром композиції та колориту. Він зумів поєднати відчуття
загальної гармонійної врівноваженості з ритмічним рухом, форму - з кольором. Надзвичайно майстерно він володів лінією - одним із основних засобів художньої виразності в образотворчому мистецтві. Святий Юрій, або Георгій, був одним з найпопулярніших образів не лише в українському, а й у всьому європейському мистецтві. В ньому втілено ідеал середньовіччя - образ лицаря-героя, визволителя й захисника, святого зі зброєю в руках.
Поступово в іконопис проникають елементи реального життя: зображення рослин, архітектурного оточення, предметів побуту. Образи на іконах дедалі частіше набувають зовнішніх рис місцевого населення. Українським іконам властиве також застосування світлотіні і прямої перепекти-, ви - засобів реалістичного відтворен-' ня дійсності.
У XVI ст. в Україні набули поширення ікони на тему Страшного суду. В них, згідно з тогочасними уявлені нями, з максимально щирою наочністю було передано все, що може статися з душею людини після її смерті. Такі ікони виконували виховну функцію: вони мали нагадувати людям про те, як слід жити, щоб не зазнати пекельних мук. Розглядати ікони на те- . му Страшного суду дуже цікаво. На них майстерно скомпоновано численні багатофігурні зображення, з великою вигадливістю побудовано сюжет. Колоритні картинки пекла свідчать про неабияке почуття гумору, притаманне українському народові в ті далекі часи.
Поступово в мистецтві живопису розвиваються світські жанри: портрет, історична, батальна картини, пейзаж. Провідне місце серед них посідав портретний живопис. З-поміж ранніх взірців цього жанру слід назвати портрети історика Яна Гер-бурта, польського короля Стефана Баторія (художник В. Стефанович), князя Костянтина Корнякта, старости Мнішека, на яких відчутний вплив європейського парадного портрета. Тогочасні художники досконало опанували реалістичні засоби відтворення дійсності: анатомічну будову тіла, просторове і світлотіньове моделювання та пластику. Завдяки традиції замовляти посмертні портрети членів Ставропігійського братства з'явилася галерея реалістичних образів мешканців Львова.
Прогресивне значення в художньому житті Львова мало створення в 1596 р. цехової організації художників. Це була передова форма об'єднання майстрів, загальноприйнята в європейських країнах. Вона не лише зміцнила становище художників у суспільстві, а й спонукала їх до професійного вдосконалення. Зокрема, цеховим статутом передбачалося трирічне стажування майстрів за кордоном.
Дата добавления: 2015-02-10; просмотров: 1097;