Сільськогосподарських тварин

Поведінка тварини, тобто зовнішнє вираження взаємодії із середовищем, складається з різних по складності елементів, серед яких виділяють унітарні реакції, зразки поведінки, біологічні форми поведінки (типи поведінкової активності).

Відомий вчений Л.В. Крушинський запропонував називати унітарною реакцією виконання одиничної пристосувальної дії. Унітарна реакція - це найпростіший, але цілісний акт поведінки, де об'єднані умовні та безумовні рефлекси.

Більш крупніша структурна одиниця поведінки отримала назву біологічна форма поведінки (Л.В. Крушинський). Біологічна форма поведінки представляє собою багатоактну поведінку, яка складається із окремих унітарних реакцій і спрямована на задоволення однієї з основних біологічний потреб організму (харчування, продовження роду та інше).

Серед етологів достатньо широко розповсюджений термін "зразок поведінки". Зразком поведінки називаються різні рухові реакції, спрямовані на досягнення одного й того ж результату. Наприклад, чи чухає кобила задньою ногою голову чи тре головою об передню - це різні вираження одного й того ж зразка поведінки - почісування.

Етолог Л.М. Баскін (1976) вважає, що на теперішній час можуть бути виділені наступні біологічні форми поведінки або типи поведінкової активності: харчова, групова, статева, материнська, комфортна та оборонна. Додаток Рис. VI (1,2)

Комфортна поведінка направлена на підтримання температури тіла, усунення свербежу шкіри, догляд за шкірним покривом, уринацією, дефекацією. Додаток Рис. IV (1-3)

Своєрідні риси має дослідницька активність, при якій тварини обдивляються та обнюхують незнайомі предмети, різним чином реагують на нову обстановку та об'єкти.

Постійної класифікації тих чи інших форм поведінки сільськогосподарських тварин до теперішнього часу немає.

В основі класифікації поведінки тварин, як пише В.І. Велікжанін (1975) лежить рефлекторний принцип, розроблений Р. Декартом, І.М. Сєченовим (рефлекси головного мозку) та І.П. Павловим (безумовні та умовні рефлекси). І.П. Павлов розділив вроджені форми поведінки (безумовні рефлекси) на орієнтовні, захисні, харчові, статеві, батьківські, дитячі. На основі матеріалів Павловської школи по вивченню вищою нервової діяльності тварин А.Д. Слонім (1949) розділив всі властиві окремим видам тварин вроджені акти поведінки на три великі групи у співвідношенні з біологічним принципом урівноваження організму із зовнішнім середовищем, підтримки постійного стану внутрішнього середовища і збереження маси тіла.

Класифікація форм поведінки, запропонована А.Д. Слонімом, наступна:

А. Рефлекси на збереження внутрішнього середовища організму та постійності речовини:

1. Харчові, які забезпечують сталість речовини.

2. Гомеостатичні, які забезпечують сталість внутрішнього середовища.

Б. Рефлекси на зміну внутрішнього середовища організму:

1. Захисні.

2. Середовищні (ситуаційні).

В. Рефлекси, пов’язані зі збереженням виду.

1. Статеві.

2. Батьківські.

У сучасній класифікації знайшли місце всі основні форми діяльності організмів.

Темброк у1964 р. на основі етологічних досліджень запропонував

розділити усі форми поведінки організму на слідуючі групи.

1. Поведінка, що визначається обміном речовин:

а) іжедобування і харчування;

б) сечовипускання і дефекація;

в) запас їжі;

г) спокій та сон;

д) потягування;

2. Комфортна поведінка.

3. Захисна поведінка.

4. Поведінка, пов'язана з розмноженням:

а) територіальна поведінка;

б) копуляція та спарювання;

в) турбота про нащадків;

5. Соціальна (групова) поведінка;

6. Будівництво нір, гнізд, притулків.

Нескладно помітити, що етологічна класифікація (Темброка) багато у чому схожа на різні видозміни класифікації рефлекторної діяльності (павловської школи). Це ще раз доводить спільність підходу увивченні поведінки тварин на різних рівнях. Розвиваючи свої уявлення, Темброк у 1969 році запропонував трохи іншу класифікацію. Він розділяє всю поведінку на користуючі та сигнальні дії.

А. Користуючі дії:

1. Моторні ритми активності.

2. Використання їжі.

3. Сечовипускання та дефікація.

4. Захист та оборона.

5. Гра, орієнтування, цікавість.

6. Синдром потягування та позіхання.

7. Комфортні рухи.

8. Поведінка розмноження.

Б. Сигнальні дії:

1. Хімічна передача інформації.

2. Механічна передача інформації.

3. Акустична передача інформації.

4. Оптична передача інформації.

Класифікація способів поведінки по Темброку (1969) базується на підставі трьох елементарних функціональних систем організму: обміну речовин, обміну інформацією, системі розмноження.

Хайнд, (1975) показуючи, що число систем класифікації типів поведінки не обмежене, виділяє три системи класифікації, основані на узагальненості причинних факторів, узагальненості функціональних слідств та узагальненості виникнення чи способу придбання тих чи інших поведінкових актів. При цьому Хайнд акцентує увагу на деякі деталі, на які не звертають уваги багато дослідників: системи класифікацій, основані на різних типах критеріїв, повинні розглядатися як незалежні.

Подальший прогрес систематизації та класифікації поведінки тварин, вірогідно буде опиратися на загальну теорію систем і законів біологічної кібернетики, які у теперішній час успішно проникають у всі галузі знань (Ауербах та інші, 1960).

У зв'язку з цим викликає зацікавленість класифікація біологічних мотивацій поведінки, яку розвивав В.К. Судаков (1971). Ця класифікація ґрунтується на теорії функціональних систем П.К. Анохіна (1968). Системний підхід до класифікації, а на її основі до дослідження поведінки сільськогосподарських тварин дозволяє взяти під контроль всі рівні та ланки функціональної системи поведінки тварини в цілому у зв'язку з умовами навколишнього середовища Як відомо, центральним пунктом функціональної системи, який поєднує всі її складові частини в єдине ціле, є життєво важливий для організму результат дії. Виявлення та класифікація результатів дії у поведінці сільськогосподарських тварин буде давати можливість вивчати поведінку з метою розробки технології їх утримання та розведення. Класифікація поведінки повинна будуватися на основі загальнобіологічної таксономії поведінки. У свою чергу, таксономія біологіїповедінки передбачає системний і популяційний підхід (Майр, 1971).

Біологічна кібернетика визначає систему, як сукупність взаємодіючих між собою відносно елементарних структур чи процесів, що об'єднані у єдине ціле виконанням деякої загальної функції, яка не зводиться до функцій її компонентів. Ознаки системи:

1) взаємодіє з середовищем та іншими системами як єдине ціле;

2) складається з ієрархії підсистем більш низького порядку;

3) являється підсистемою для систем більш високого порядку;

4) зберігає загальну структуру взаємодії елементів при зміні зовнішніх умов і внутрішнього стану.

Якщо розглядати поведінку з позиції теорії функціональних систем як рефлекторну діяльність тварини, результати якої представляють собою безперервний ланцюг поведінкових актів, спрямованих на активну адаптацію тварини до середовища проживання, цілісну систему поведінки сільськогосподарської тварини можна уявляти як ієрархію підсистем різного рівня.

У відповідності з функціональними системами життєдіяльності організму у цілісній системі поведінки сільськогосподарських тварин потрібно виділити 6 основних підсистем поведінки, які вбирають у себе всі форми виявлення поведінки свійської тварини:

1) підсистему продуктивної поведінки;

2) підсистему харчової поведінки;

3) підсистему статевої поведінки;

4) підсистему адаптивної поведінки;

5) підсистему рухової поведінки;

6) підсистему популяційної поведінки.

У подальшому ми будемо користуватися терміном система продуктивної поведінки або система статевої поведінки.