Система адаптивної поведінки

Під адаптивною поведінкою розуміють діяльність систем організму у процесі пристосування до навколишнього середовища. Разом з морфологічними ознаками поведінкові ознаки виду тварин створюють адаптивний комплекс (Хайнд, 1975). Адаптивна поведінка включає в себе як спадково обумовлені гомеостатичні процеси та явища (терморегуляція, тканинна адаптація, імпритинг, безумовні рефлекси, біологічні ритми, популяційна адаптація та інш.), так і індивідуально придбані форми поведінки тварини (умовні рефлекси, навички і т_. інше).Особливе місце у системі адаптивної поведінки займають стресові стани сільськогосподарських тварин (Устінов, 1976). При утриманні тварин на тваринницьких комплексах доки ще неминучим є факти відхилення від комфортних, популяційних, просторових (гіподинамія, порушення стереотипу), а звідси і температурних, вологісних та інших зоогігієнічних умов, що веде до стресових ситуацій. Факторами, які призводять до стресів є: відключення електроенергії, води, відсутність тепла, неякісна і несвоєчасна годівля та доїння.

В умовах промислового тваринництва проблема стресу стала однією з центральних проблем як при розробці норм технологічного проектування, так і при селекції тварин.

Найбільш розповсюдженим і надійним показником стресового стану є рівень гормонів кори надниркових залоз. Про стан напруженості організму тварин судять по зміні лейкоцитарної формули (Устінов, 1975). Оригінальним показником стресового стану корови є рівень соматичних клітин у молоці (Віттлстом, 1970; Велікжанін та Кісельова, 1975).

Адаптивна поведінка сільськогосподарськихтварин проявляється у користуючих та сигнальних діях, спрямованих на активну адаптацію до умов існування.