Лабораторна робота № 8. Дослідження ексцентриситету алідади

Дослідження ексцентриситету алідади. Ексцентриситет алідади - це розбіжність центра алідади із центром лімба. Величина ексцентриситету характеризується значенням лінійного e і кутового Р елементів (мал.), Лінійний елемент визначає величину зсуву центра алідади з осі лімба, а кутовий — величину кута між напрямком нульового діаметра лімба й напрямком лінійного ексцентриситету e.

Рис. 1.3. Ексцентриситет алідади: 0,0₁ - центри лімба й алідади; М_А, М_В -відліки по лімбі, спотворені ексцентриситетом алідади.

Зазвичай e переводять в кутову міру вираженням

,де R – радіус лімба.

Для визначення e" і Р алідаду переставляють через 30° (45°), встановлюючи її на відлік 0, 30, 60°, ..., 330°. При кожному встановленні алідади сполучають спочатку зображення штрихів лімба, що відрізняються один від іншого на 180° (відлік а), а потім сполучають зображення верхнього штриха з нерухомим індексом у поле зору відлікового мікроскопа (відлік b). У теодолітах, що не мають нерухомого індексу, наприклад Т2, Theo 010, замість індексу штрихи лімба сполучають із границею поля зору мікроскопа. На кожній установці такі сполучення роблять двічі за ходом прямо й обернено. Потім утворюють різниці v = b - а, які характеризують зміну ексцентриситету алідади, і будують за ними графік. На осі абсцис графіка відкладають поділки лімба (0, 30', 60, ..., 330°), а на осі ординат величини v зі своїми знаками: позитивне нагору, негативне вниз. З'єднавши отримані точки прямими лініями для ходу прямо й обернено, одержують два графіки зміни ексцентриситету. По ступені наближення двох графіків судять і про якість спостережень. Припустиме коливання різниці відліків v = b - а в теодолітах типу Т2 не повинне перевищувати 40". Потім на графіку від руки будують плавну вирівнюючу криву типу синусоїди й знаходять її вісь симетрії (мал.). Остання відтинає на осі ординат значення a - кут зламу діаметра алідади, на кінцях якого розміщені відлікові мікроскопи, e"- ексцентриситет алідади в кутовій мірі (щодо осі симетрії синусоїди) і Р - ділення лімба, у діаметрі якого перебуває лінійний ексцентриситет (у двох точках перетинання синусоїди з її віссю симетрії). Відхилення кривої від лінії графіка - не більше 15".

Рис. 1.4. Графік ексцентриситету алідади:

1 - прямий хід; 2 - зворотний хід.

У теодолітах з однобічним відліком ексцентриситет визначають тільки шляхом наведення візирної осі на ту саму точку при двох положеннях вертикального кола. Для дослідження теодоліт розміщують на рівній площадці, на якій по радіальних напрямках через 46° (60)° на однаковій відстані від приладу (з метою виключення похибки фокусування труби) встановлюють марки. Потім при нерухомому лімбі способом кругових прийомів вимірюють напрямки на марки при двох положеннях кола за ходом й проти ходу годинникової стрілки. Обробка результатів вимірів складається у визначенні подвійної колімаційної погрішності 2с = КП-КЛ + 180⁰ для кожного напрямку, середньої величини 2с₀ для прийому й різниці v= 2c-2c₀. Далі аналогічно - попередній по величинах v будують графік, викреслюють вирівнюючу синусоїду, за якою визначають величини e" і Р. Для теодолітів типу Т5, Т10 коливання v не повинне перевищувати 1', a відхилення від плавної кривої 0',2-0',3