Вертикальної осі.

При кутових вимірах велика увага приділяється виявленню й методам ослаблення або виключення впливу інструментальних похибок. Причиною інструментальних похибок є: похибки виготовлення деталей і вузлів приладу, а також їх неправильне геометричне розташування при збірці (ексцентриситети лімба або алідади), неточне нанесення поділок на шкалах лімбів і відлікових пристосувань і ін.

Дослідження правильності роботи вертикальної осі. Дослідження дозволяє виявити порушення правильності обертання осей і встановити ступінь спряження елементів осьової системи. Для дослідження використовуються визначення ретельно виправленого (до 0,5 ділення) рівня при алідаді горизонтального кола.

Виміри роблять на різних установках алідади (від 0 до 360°) з інтервалом через 30-45°, виконуючи відліки Л и П по кінцях пухирця рівня.

Для кожної установки алідади обчислюють зміни n_i нахилу вертикальної осі за допомогою формул:

;

,

де t - ціна поділки рівня; n — число установок алідади (окремо для обертання за ходом й проти ходу годинникової стрілки). По величинах n_i будують графік, відкладаючи їх на осі ординат, а значення кутових установок алідади — на осі абсцис. Максимальна різниця відхилень n_i по ходах характеризує коливання осі, викликані зазором в осьовій парі теодоліта. Для двох кривих змін нахилу, які звичайно носять синусоїдальний характер, підбирають криву, що вирівнює (також у вигляді синусоїди). Якість осьової пари теодоліта оцінюють за величиною амплітуди синусоїди, що не повинна перевищувати ціни поділки рівня. При високоточних вимірах вплив нахилу осі обертання теодоліта вираховують за графіком або застосовують накладний рівень.