Перевірки теодолітів

Перевірка № 1. Вісь циліндричного рівня при алідаді горизонтального кола повинна бути перпендикулярна до вертикальної осі обертання (основної осі) теодоліта. Встановивши теодоліт у робоче положення, встановлюють рівень по напрямку двох піднімальних гвинтів підставки й, обертаючи їх у протилежні сторони, виводять пухирець рівня на середину. Потім повертають алідаду на 180⁰ і спостерігають за положенням пухирця рівня. Якщо він відійшов від середини більш ніж на одне ділення, то виправними гвинтами рівня переганяють пухирець до середини на половину дуги його відхилення. На другу половину дуги відхилення пухирець переганяють до середини за допомогою піднімальних гвинтів.

По виправленому рівню уточнюють робоче положення теодоліта (при повороті рівня на 90°) і стежать за положенням пухирця при повороті алідади навколо осі на 360°. Якщо при цьому відхилення пухирця не перевищує одного ділення, то умова виконана. У протилежному випадку повірку повторюють (звичайно 3-4 рази). По вивіреному циліндричному рівні роблять юстировку круглого рівня.

Перевірка № 2. Вертикальна нитка сітки ниток зорової труби повинна бути прямовисною. Встановлюютьпо рівню вісь обертання теодоліта в прямовисне положення й наводять вертикальну нитку сітки труби на точку (звичайно на стіні будинку), віддалену від теодоліта на відстань 5-10 м. Діючи навідним гвинтом труби, спостерігають за положенням зображення точки на нитці сітки. Якщо це зображення сходить з нитки сітки, то відгвинчують ковпачок, що прикриває котирувальні гвинти сітки на окулярній частині труби, і послабивши їх на 1/6 - 1/8 обороту, повертають рукою корпус сітки так, щоб при обертанні алідади зображення спостережуваної точки не сходило з нитки сітки.

Перевірку можна виконувати також і за допомогою нитки схилу.

Перевірка № 3. Візирна вісь труби повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осі обертання труби (колімаційна погрішність повинна дорівнювати нулю). Привівши вісь обертання приладу за рівнем у прямовисне положення й вибравши на місцевості добре видиму й віддалену (до 2-3 км) точку, наводять на неї перетин ниток сітки й роблять відлік М₁по горизонтальному колу. Перевівши трубу через зеніт і повернувши алідаду на l80°, спостерігають ту ж точку при іншому положенні труби щодо вертикального кола, роблячи відлік М₂по горизонтальному колу. Різниця цих відліків 2с=М₂-M₁ для теодолітів з металевими колами й 2с = М₂-M₁±180° для оптичних теодолітів повинна бути близькою до нуля в межах: 2с »± (5¸10)m, де m - ціна ділення шкали мікрометра; 2с - одинарна колімаційна погрішність. Величина подвійної колімаційної погрішності (2с) не повинна перевищувати: ±5" для теодолітів типу Т-1, ±20" - для Т2, 0',5-1',0 - для Т5, T10 і 2-3' для Т15, ТЗО.

При неприпустимій величині подвійної колімаційної погрішності роблять юстировку теодоліта в такий спосіб: залишаючи горизонтальне коло нерухомим, встановлюють його алідаду на відлік М’₂ = М₂ –с, при якому перетин ниток сітки зійде із зображення спостережувальної точки. Послабивши вертикальний гвинт (один або дві) сітки, горизонтальними юстировочними гвинтами сітки (угвинчуючи один і настільки ж угвинчуючи інший), повертають перетин сітки на спостережувану точку. В останніх моделях теодолітів (2Т2, Т5ДО) колімаційну погрішність виправляють поворотами оправи оптичного клина, розташованого перед об'єктивом зорової труби. (До комплекту додається 5-образний ключ).

Для контролю повірку повторюють, беручи до уваги можливість коливання колімаційної погрішності в процесі кутових вимірів. Для точних робіт величину с визначають на різних відстанях (25, 50, 100, 200, 400, 1000 м), з урахуванням ходу фокусуючої лінзи труби.